Ойлтиибр після ранкової зміни. В трьох частинах.
Вже котрий день не вміщую тут, до чого тянєтся і тянєтся рука.
Руки не доходять. А зараз ще і - злипаються віченьки.
Треба, певно, малими порційками якось.
А поки - камеру вже який день забуваю вдома. І правильно, насправді - мені треба розібратися з тим, що є.
------------------------------------------
США завдали удару по цілях ("членах Аль-Кайди") на території Сомалі. Surprise, surprise.
А я от оце (все ще) дочитую книжку про громадянську війну в Лівані.
А Буш от хоче ще 20 тисяч тіл в уніформі відправити до Іраку.
Дивлюсь у книжку, тоді - на екран, і в мене - повне відчуття дежавю. Фраза про блідолицих і граблі видається значним применшенням. Уроки ж ледь-ледь завершилися! Це ж було ось-щойно! Навіть я пам'ятаю програму "Время" і "Международная панорама" з повідомленнями з розколотого (на Схід і Захід) Бейрута і розділеного (на південь і решту) Лівану - а я все ж таки, гадаю, молодший за більшість вашингтонських урядових "аналітиків", "радників" та решту довколабушівського цирку...
Як казав мені колись давно співкамерник дядя Коля, місцевий авторитет: "Эх, Философ, - ничему тебя тюрьма не научила..."
----------------------------------------
А вчора ще подумалося (але не про-думалося):
Часом у дискусіях: політико-ідейних (лібертаріанство/держсоціалізм/лібералізм/соціал-демократія/анархізм), богословських, особистих, та багато яких інших - свобода і справделивість являють себе як дихотомія, два найцінніші принципи (про любов не говорю, вона - не "принцип"), які чомусь нерідко стикаються у (мало не) протиставленні.
Але ж це не має сенсу.
Кричуща несправедливість - обурює. Свавільне, чи жорстке, чи просто - постійно відчутне, порушення свободи - зриває дах.
Кричуща несправделивість завжди має одним зі своїх елементів - жорстке порушення свободи.
Очевидне, свавільне, обмеження свободи - завжди переплетене з кричущою несправделивістю.
Вони - не одне і те саме - не синоніми, не взаємозамінні; але і не дві окремішності.
----------------------------------------
А камера мене щойно таки знайшла :)
Доброго ранку.
Руки не доходять. А зараз ще і - злипаються віченьки.
Треба, певно, малими порційками якось.
А поки - камеру вже який день забуваю вдома. І правильно, насправді - мені треба розібратися з тим, що є.
------------------------------------------
США завдали удару по цілях ("членах Аль-Кайди") на території Сомалі. Surprise, surprise.
А я от оце (все ще) дочитую книжку про громадянську війну в Лівані.
А Буш от хоче ще 20 тисяч тіл в уніформі відправити до Іраку.
Дивлюсь у книжку, тоді - на екран, і в мене - повне відчуття дежавю. Фраза про блідолицих і граблі видається значним применшенням. Уроки ж ледь-ледь завершилися! Це ж було ось-щойно! Навіть я пам'ятаю програму "Время" і "Международная панорама" з повідомленнями з розколотого (на Схід і Захід) Бейрута і розділеного (на південь і решту) Лівану - а я все ж таки, гадаю, молодший за більшість вашингтонських урядових "аналітиків", "радників" та решту довколабушівського цирку...
Як казав мені колись давно співкамерник дядя Коля, місцевий авторитет: "Эх, Философ, - ничему тебя тюрьма не научила..."
----------------------------------------
А вчора ще подумалося (але не про-думалося):
Часом у дискусіях: політико-ідейних (лібертаріанство/держсоціалізм/лібералізм/соціал-демократія/анархізм), богословських, особистих, та багато яких інших - свобода і справделивість являють себе як дихотомія, два найцінніші принципи (про любов не говорю, вона - не "принцип"), які чомусь нерідко стикаються у (мало не) протиставленні.
Але ж це не має сенсу.
Кричуща несправедливість - обурює. Свавільне, чи жорстке, чи просто - постійно відчутне, порушення свободи - зриває дах.
Кричуща несправделивість завжди має одним зі своїх елементів - жорстке порушення свободи.
Очевидне, свавільне, обмеження свободи - завжди переплетене з кричущою несправделивістю.
Вони - не одне і те саме - не синоніми, не взаємозамінні; але і не дві окремішності.
----------------------------------------
А камера мене щойно таки знайшла :)
Доброго ранку.