Акция солидарности с узбекскими беженцами. Посольство РФ в Киеве, 7 апреля.
7 апреля 2006 г. Общество узбекских политических беженцев в Украине и Инициатива "Без границ" провели акцию протеста перед посольством Российской Федерации в Киеве.
Нашей целью было выражение возмущения действиями российских властей, которые, в сотрудничестве с узбекскими спецслужбами, поставили экстрадицию узбекских беженцев из России в Узбекистан "на поток".
Как утверждает российский правозащитный центр "Мемориал": "На данный момент сотни граждан Узбекистана, которые прячутся от преследований на родине, живут в России, власть которой не предоставляет убежище ни одному из политических и религиозных беженцев из стран СНГ. Узбекские спецслужбы действуют в России практически открыто. Кроме официальной выдачи по запросам об экстрадиции практикуют скрытую экстрадицию (под видом депортации), и даже похищения. Жалобы на подобные незаконные действия остаются без ответа" (В.Пономарев, 28.03.2006).
Из пресс-релиза к акции:
"...уголовный кодекс Республики Узбекистан играет в этой стране роль карающего меча, который предназначен для расправы над оппозицией режиму Ислама Каримова. Оппозицией узбекские спецслужбы считают не только тех, кто занимается общественной, политической или религиозной деятельностью, но даже тех, кто просто тщательно придерживается обрядов ислама".
После расстрела демонстрации в узбекском городе Андижан в мае 2005 г., узбекские спецслужбы развернули "охоту на беженцев" не только в своей стране, но и в других странах СНГ - при помощи своих "коллег" из пост-КГБ. В порочащем списке стран, откуда беженцев выдали официальному Ташкенту на несправедливый суд и жестокое наказание, свое место заняла и Украина, депортировав 14 февраля 2006 г. 11 беженцев из Узбекистана. Но наиболее упорно взялись помогать узбекскому авторитарному режиму спецслужбы России.
Поводом акции стал один из ряда подобных вопиющих случаев - т.наз. "дело Байрамали Юсупова". Байрамали Юсупов - узбекский искатель убежища, пребывающий сейчас в СИЗО г.Тюмени и ожидающий депортации в Узбекистан.
Байрамали Юсупов - студент-экономист Самаркандского университета - выехал в Россию в ноябре 2003 года, официально там зарегистрировался, получил разрешение на работу и занимал неплохую должность в строительной фирме. Испытывая преследования на родине, он попросил у России политического убежища.
После начала "охоты на беженцев" Байрамали был задержан и помещен в СИЗО г.Тюмень. 23 марта 2006 года он получил сообщение о том, что Генеральная прокуратура Российской Федерации приняла решение о его экстрадиции на родину "для уголовного преследования за организацию преступной группировки и публичные призывы к осуществлению экстремистской деятельности".
Перед тем, Центральный районный суд Тюмени под разными предлогами отказывал Юсупову в рассмотрении заявления, в которой тот оспаривал отказ Управления по делам миграции Тюменской области предоставить ему статус беженца.
Решение российской Генпрокуратуры означает для Байрамали Юсупова длительное заключение, пытки, а возможно - и смертную казнь, которая до сих пор не отменена в Узбекистане. Ни на родине, ни в России Юсупов не был признан виновным и даже не привлекался к суду. Очевидно, для российских правоохранителей презумпция невиновности - непозволительная роскошь!
Другим печально известным случаем стало задержание в прошлом июне в г.Иваново 14 узбеков, которых обвинили в том самом, в чем сейчас обвиняют п.Юсупова. 13 них до сих пор находятся в заключении в Ивановской тюрьме, ожидая депортации, решение о которой принято российским судом. Все задержаны перед тем мирно жили и работали в России. Их просьба о предоставлении убежища на территории России была необоснованно отклонена - что сейчас обжаловано в Европейском суде по правам человека.
Многим другим повезло меньше - их депортировали в Узбекистан, где нынешняя узбекская власть упекла их в тюрьмы.
Ход акции
Мы опасались, что акцию подпортит погода: шедший предыдущим днем дождь не обнадеживал. Но никто и предвидеть не мог мокрого снега (!), который, с промозглой сыростью и холодным ветром, был будто специально заказан темными силами :)
Не особо расчитывали мы и на внимание СМИ: несмотря на распространенные пресс-релизы и личные звонки знакомым журналистам, в эпоху борьбы за портфели во властной коалиции защита прав человека не особо интересует официальные масс-медиа. Наши расчеты оправдались: единственными масс-медиа были наши собственные :) , поскольку камера "правоохранителей" СМИ считаться вряд ли может.
Однако общего действа это не испортило: около 15 человек - представителей узбекской общины, "безграничников" и "Международной Амнистии", развернули под посольством транспаранты, радостно порвали-таки окончательно барабан, стучали в стучалки, бубнили в бубны, скандировали "Прекратите депортации", "Юсупову - свободу", "Свободу політв'язням", "Путин-Каримов - дружба на крови".
Через мегафон было также зачитано заявление послу РФ в Украине Віктору Стєпановічу Чєрномирдіну. Под окончание акции из посольства вышел серьезный человек, который забрал заявление и заверил, что оно будет рассмотрено, а также спросил, ожидаем ли мы какого-либо ответа. Подтвердив, что само посольство вряд ли сможет дать квалифицированный ответ по теме, он, тем не менее, неуверенно подтвердил, что текст заявления будет передан в МИД.
Замерзшие, продрогшие и выполнившие свою временную миссию беженцы и безграничники разошлись - до следующего раза. Который будет скоро.
To be continued.
----------------------------------------------------------------
7 квітня 2006 р., м.Київ, Україна
До Посольства Російської Федерації в Україні
Надзвичайному і Повноважному Послу
Російської Федерації в Україні
Й.В. Панові Віктору Черномирдіну
Товариства узбецьких політичних біженців в Україні
та Ініціативи "Без кордонів"
Заява
Ми, учасники Товариства узбецьких політичних біженців в Україні та ініціативи «Без кордонів», вимагаємо від уряду Російської Федерації припинити підтримку теперішнього авторитарного узбецького уряду, та, зокрема, покласти край переслідуванню узбецьких політичних біженців.
Карний кодекс Республіки Узбекистан в руках авторитарного режиму Іслама Карімова використовується для розправи над опозицією до теперішнього уряду. Опозицією узбецькі спецслужби вважають не лише тих, хто займається громадською, політичною чи релігійною діяльністю, а й навіть тих, хто просто ретельно дотримується обрядів ісламу.
Переслідування політичних опонентів теперішнього узбецького уряду особливо посилилося після кривавих подій в м.Андижан, де минулого року війська розстріляли демонстрацію протесту, призвівши до загибелі сотень людей.
“Полювання” не інакодумців розгорнуте узбецькими спецслужбами не лише всередині країни, а й за кордоном. Особоливого розмаху переслідування утікачів з Узбекистану набуло в Росії, де узбецьким спецслужбам допомагають їхні російські "колеги".
Як повідомляють російські правозахисники, "натепер сотні громадян Узбекистану, що переховуються від переслідувань на батьківщині, живуть у Росії, влада якої не надає притулок жодному з політичних та релігійних утікачів з країн СНД. Узбецькі спецслужби діють в Росії практично відкрито. Крім офіційного видання за запитами про екстрадицію практикують приховану екстрадицію (під виглядом депортації), і навіть викрадення. Скарги на подібні незаконні дії залишаються без відповіді" (ПЦ "Меморіал", 28 березня 2006 р.).
Натепер останнім поміж подібних випадків є т.зв. "справа Байрамалі Юсупова".
23 березня 2006 року громадянин Узбекистану Байрамалі Юсупов, що перебуває у слідчому ізоляторі міста Тюмень, отримав повідомлення про те, що Генеральна прокуратура Російської Федерації ухвалила рішення про його екстрадицію на батьківщину "для карного переслідування за організацію злочинного угрупування та публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності".
Перед тим, Центральний районний суд Тюмені під різними приводами відмовляв Юсупову у розгляді заяви, в якій той оскаржував відмову Управління у справах міграції Тюменської області надати йому статус біженця.
Ані на батьківщині, ані в Росії Юсупов не був визнаний винним і навіть не притягався до суду.
Байрамалі, зазнавши переслідувань на батьківщині, виїхав до Росії в листопаді 2003 року і попросив політичного притулку. Він офіційно зареєструвався, отримав дозвіл на роботу і посідав непогану посаду у будівельній фірмі. Рішення російської Генпрокуратури означає для Байрамалі Юсупова тривале ув'язнення, тортури, а можливо - і смертну кару, яку дотепер не скасовано в Узбекистані.
Іншим сумновідомим випадком стало затримання минулого червня у м.Іваново 14 узбеків, яких було звинувачено у тому самому, в чому зараз звинувачують п.Юсупова. 13 з них дотепер перебувають в ув'язненні в Івановській в'язниці, очікуючи на депортацію, рішення про яку ухвалено російським судом. Всі затримані перед тим мирно жили та працювали у Росії. Їхні прохання про надання притулку на території Росії було необґрунтовано відхилено - що зараз оскаржено в Європейському Суді з прав людини.
Це - лише дві історії з десятків подібних. Багатьом іншим натепер пощастило менше - їх депортовано до Узбекистану, де теперішня узбецька влада запроторила їх до буцегарень.
Дії російської влади є грубим порушенням Федерального закону "Про біженців" та Конвенції ООН 1951 року "Про статус біженців". Вони також суперечать іншим міжнародним нормам, що забороняють екстрадицію до країн, де застосовуються тортури та смертна кара.
Ми вимагаємо переглянути справи затриманих узбецьких шукачів притулку - Байрамалі Юсупова та тих, що їх було затримано у м.Іваново. Ми вимагаємо припинити систематичне повернення шукачiв притулку з Росії до Узбeкистану - країни, дe їм загрожують тортури та смeртна кара.
Товариство узбецьких політичних біженців в Україні
Ініціатива «Без кордонів»
x-post 2 uzbek2006
Нашей целью было выражение возмущения действиями российских властей, которые, в сотрудничестве с узбекскими спецслужбами, поставили экстрадицию узбекских беженцев из России в Узбекистан "на поток".
Как утверждает российский правозащитный центр "Мемориал": "На данный момент сотни граждан Узбекистана, которые прячутся от преследований на родине, живут в России, власть которой не предоставляет убежище ни одному из политических и религиозных беженцев из стран СНГ. Узбекские спецслужбы действуют в России практически открыто. Кроме официальной выдачи по запросам об экстрадиции практикуют скрытую экстрадицию (под видом депортации), и даже похищения. Жалобы на подобные незаконные действия остаются без ответа" (В.Пономарев, 28.03.2006).
Из пресс-релиза к акции:
"...уголовный кодекс Республики Узбекистан играет в этой стране роль карающего меча, который предназначен для расправы над оппозицией режиму Ислама Каримова. Оппозицией узбекские спецслужбы считают не только тех, кто занимается общественной, политической или религиозной деятельностью, но даже тех, кто просто тщательно придерживается обрядов ислама".
После расстрела демонстрации в узбекском городе Андижан в мае 2005 г., узбекские спецслужбы развернули "охоту на беженцев" не только в своей стране, но и в других странах СНГ - при помощи своих "коллег" из пост-КГБ. В порочащем списке стран, откуда беженцев выдали официальному Ташкенту на несправедливый суд и жестокое наказание, свое место заняла и Украина, депортировав 14 февраля 2006 г. 11 беженцев из Узбекистана. Но наиболее упорно взялись помогать узбекскому авторитарному режиму спецслужбы России.
Поводом акции стал один из ряда подобных вопиющих случаев - т.наз. "дело Байрамали Юсупова". Байрамали Юсупов - узбекский искатель убежища, пребывающий сейчас в СИЗО г.Тюмени и ожидающий депортации в Узбекистан.
Байрамали Юсупов - студент-экономист Самаркандского университета - выехал в Россию в ноябре 2003 года, официально там зарегистрировался, получил разрешение на работу и занимал неплохую должность в строительной фирме. Испытывая преследования на родине, он попросил у России политического убежища.
После начала "охоты на беженцев" Байрамали был задержан и помещен в СИЗО г.Тюмень. 23 марта 2006 года он получил сообщение о том, что Генеральная прокуратура Российской Федерации приняла решение о его экстрадиции на родину "для уголовного преследования за организацию преступной группировки и публичные призывы к осуществлению экстремистской деятельности".
Перед тем, Центральный районный суд Тюмени под разными предлогами отказывал Юсупову в рассмотрении заявления, в которой тот оспаривал отказ Управления по делам миграции Тюменской области предоставить ему статус беженца.
Решение российской Генпрокуратуры означает для Байрамали Юсупова длительное заключение, пытки, а возможно - и смертную казнь, которая до сих пор не отменена в Узбекистане. Ни на родине, ни в России Юсупов не был признан виновным и даже не привлекался к суду. Очевидно, для российских правоохранителей презумпция невиновности - непозволительная роскошь!
Другим печально известным случаем стало задержание в прошлом июне в г.Иваново 14 узбеков, которых обвинили в том самом, в чем сейчас обвиняют п.Юсупова. 13 них до сих пор находятся в заключении в Ивановской тюрьме, ожидая депортации, решение о которой принято российским судом. Все задержаны перед тем мирно жили и работали в России. Их просьба о предоставлении убежища на территории России была необоснованно отклонена - что сейчас обжаловано в Европейском суде по правам человека.
Многим другим повезло меньше - их депортировали в Узбекистан, где нынешняя узбекская власть упекла их в тюрьмы.
Ход акции
Мы опасались, что акцию подпортит погода: шедший предыдущим днем дождь не обнадеживал. Но никто и предвидеть не мог мокрого снега (!), который, с промозглой сыростью и холодным ветром, был будто специально заказан темными силами :)
Не особо расчитывали мы и на внимание СМИ: несмотря на распространенные пресс-релизы и личные звонки знакомым журналистам, в эпоху борьбы за портфели во властной коалиции защита прав человека не особо интересует официальные масс-медиа. Наши расчеты оправдались: единственными масс-медиа были наши собственные :) , поскольку камера "правоохранителей" СМИ считаться вряд ли может.
Однако общего действа это не испортило: около 15 человек - представителей узбекской общины, "безграничников" и "Международной Амнистии", развернули под посольством транспаранты, радостно порвали-таки окончательно барабан, стучали в стучалки, бубнили в бубны, скандировали "Прекратите депортации", "Юсупову - свободу", "Свободу політв'язням", "Путин-Каримов - дружба на крови".
Через мегафон было также зачитано заявление послу РФ в Украине Віктору Стєпановічу Чєрномирдіну. Под окончание акции из посольства вышел серьезный человек, который забрал заявление и заверил, что оно будет рассмотрено, а также спросил, ожидаем ли мы какого-либо ответа. Подтвердив, что само посольство вряд ли сможет дать квалифицированный ответ по теме, он, тем не менее, неуверенно подтвердил, что текст заявления будет передан в МИД.
Замерзшие, продрогшие и выполнившие свою временную миссию беженцы и безграничники разошлись - до следующего раза. Который будет скоро.
To be continued.
----------------------------------------------------------------
7 квітня 2006 р., м.Київ, Україна
До Посольства Російської Федерації в Україні
Надзвичайному і Повноважному Послу
Російської Федерації в Україні
Й.В. Панові Віктору Черномирдіну
Товариства узбецьких політичних біженців в Україні
та Ініціативи "Без кордонів"
Заява
Ми, учасники Товариства узбецьких політичних біженців в Україні та ініціативи «Без кордонів», вимагаємо від уряду Російської Федерації припинити підтримку теперішнього авторитарного узбецького уряду, та, зокрема, покласти край переслідуванню узбецьких політичних біженців.
Карний кодекс Республіки Узбекистан в руках авторитарного режиму Іслама Карімова використовується для розправи над опозицією до теперішнього уряду. Опозицією узбецькі спецслужби вважають не лише тих, хто займається громадською, політичною чи релігійною діяльністю, а й навіть тих, хто просто ретельно дотримується обрядів ісламу.
Переслідування політичних опонентів теперішнього узбецького уряду особливо посилилося після кривавих подій в м.Андижан, де минулого року війська розстріляли демонстрацію протесту, призвівши до загибелі сотень людей.
“Полювання” не інакодумців розгорнуте узбецькими спецслужбами не лише всередині країни, а й за кордоном. Особоливого розмаху переслідування утікачів з Узбекистану набуло в Росії, де узбецьким спецслужбам допомагають їхні російські "колеги".
Як повідомляють російські правозахисники, "натепер сотні громадян Узбекистану, що переховуються від переслідувань на батьківщині, живуть у Росії, влада якої не надає притулок жодному з політичних та релігійних утікачів з країн СНД. Узбецькі спецслужби діють в Росії практично відкрито. Крім офіційного видання за запитами про екстрадицію практикують приховану екстрадицію (під виглядом депортації), і навіть викрадення. Скарги на подібні незаконні дії залишаються без відповіді" (ПЦ "Меморіал", 28 березня 2006 р.).
Натепер останнім поміж подібних випадків є т.зв. "справа Байрамалі Юсупова".
23 березня 2006 року громадянин Узбекистану Байрамалі Юсупов, що перебуває у слідчому ізоляторі міста Тюмень, отримав повідомлення про те, що Генеральна прокуратура Російської Федерації ухвалила рішення про його екстрадицію на батьківщину "для карного переслідування за організацію злочинного угрупування та публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності".
Перед тим, Центральний районний суд Тюмені під різними приводами відмовляв Юсупову у розгляді заяви, в якій той оскаржував відмову Управління у справах міграції Тюменської області надати йому статус біженця.
Ані на батьківщині, ані в Росії Юсупов не був визнаний винним і навіть не притягався до суду.
Байрамалі, зазнавши переслідувань на батьківщині, виїхав до Росії в листопаді 2003 року і попросив політичного притулку. Він офіційно зареєструвався, отримав дозвіл на роботу і посідав непогану посаду у будівельній фірмі. Рішення російської Генпрокуратури означає для Байрамалі Юсупова тривале ув'язнення, тортури, а можливо - і смертну кару, яку дотепер не скасовано в Узбекистані.
Іншим сумновідомим випадком стало затримання минулого червня у м.Іваново 14 узбеків, яких було звинувачено у тому самому, в чому зараз звинувачують п.Юсупова. 13 з них дотепер перебувають в ув'язненні в Івановській в'язниці, очікуючи на депортацію, рішення про яку ухвалено російським судом. Всі затримані перед тим мирно жили та працювали у Росії. Їхні прохання про надання притулку на території Росії було необґрунтовано відхилено - що зараз оскаржено в Європейському Суді з прав людини.
Це - лише дві історії з десятків подібних. Багатьом іншим натепер пощастило менше - їх депортовано до Узбекистану, де теперішня узбецька влада запроторила їх до буцегарень.
Дії російської влади є грубим порушенням Федерального закону "Про біженців" та Конвенції ООН 1951 року "Про статус біженців". Вони також суперечать іншим міжнародним нормам, що забороняють екстрадицію до країн, де застосовуються тортури та смертна кара.
Ми вимагаємо переглянути справи затриманих узбецьких шукачів притулку - Байрамалі Юсупова та тих, що їх було затримано у м.Іваново. Ми вимагаємо припинити систематичне повернення шукачiв притулку з Росії до Узбeкистану - країни, дe їм загрожують тортури та смeртна кара.
Товариство узбецьких політичних біженців в Україні
Ініціатива «Без кордонів»
x-post 2 uzbek2006