Some news can be good news
За останні пару днів - дві приємні новини з британської політики. Я взагалі-то не надто цікавлюся британською політикою, і майже ніколи не отримую з будь-якої політики приємних новин - а тут відразу дві!
Перша (не за значенням, а за хрінологією): відставка Девіда Бланкета з посади міністра праці. Не люблю. Тільки не треба питати мене, кого з політиків я люблю - питання буде розцінене як провокація; але Бланкета за ніжністю почуттів у мене перевищує небагато народу (американська верхівка, Тоні Б., і ще трошки красавців з усього світу. Гм, трошки... ну, на тому зупинюся, а то перелік задовгий для будь-якого поста вийде :)) Корені цього сильного (і, за непрямими ознаками, нерідко взаємного) почуття йдуть не у таку вже й сиву давнину (до того я не був надто зацікавлений художествамі цього пана): а саме, у період, коли він був британським Луценком. Саме тоді посилилися конвульсивні смикання в бік обмеження прав і свобод під гаслом боротьби з терором (які зараз продовжує теперішній британський МВС пан Кларк) і "боротьба з іміграцією" передусім кийком.
Так, п.Бланкет запропонував відбирати у батьків-імігрантів, які повинні виїхати з країни, дітей - і не віддавати, доки не погодяться на депортацію.
Тож - не люблю.
А, ну і по тому його спіймали на дрібному смаженому, він пішов, Тоні повернув його на іншу посаду, його спіймали на іншому смаженому, він знову пішов... до речі, цього разу - через типово українську класику: займався одночасно бізнесом і політикою :))
Ну і друга новина, щодо спадку в "боротьбі з терором", який збагачує за п.Бланкетом п.Кларк: Палата Громад під тиском знизу провалила новий закон, який дозволяв утримувати тих, кого затримали за підозрою в причетності до тероризму, до 90 діб (без доказів і пред'явлення звинувачень). Коли цей законопроект з'явився, його називали і "нісенітницею", і "посміховиськом"; тепер - провалили; але навіть після провалу Тоні Б. все ще сподівається пропхати його через чорний хід. Пхай, Тоні, пхай; а люди тут з іншого боку попхають...
P.S. Як все-таки іноді небагато треба, аби мене потішити...
P.P.S. Хотів ще різної гадості понаписувати, але краще піду спати, - ось тільки пару зображень завантажу. А як бажання не зникне - може, завтра понаписую.
Перша (не за значенням, а за хрінологією): відставка Девіда Бланкета з посади міністра праці. Не люблю. Тільки не треба питати мене, кого з політиків я люблю - питання буде розцінене як провокація; але Бланкета за ніжністю почуттів у мене перевищує небагато народу (американська верхівка, Тоні Б., і ще трошки красавців з усього світу. Гм, трошки... ну, на тому зупинюся, а то перелік задовгий для будь-якого поста вийде :)) Корені цього сильного (і, за непрямими ознаками, нерідко взаємного) почуття йдуть не у таку вже й сиву давнину (до того я не був надто зацікавлений художествамі цього пана): а саме, у період, коли він був британським Луценком. Саме тоді посилилися конвульсивні смикання в бік обмеження прав і свобод під гаслом боротьби з терором (які зараз продовжує теперішній британський МВС пан Кларк) і "боротьба з іміграцією" передусім кийком.
Так, п.Бланкет запропонував відбирати у батьків-імігрантів, які повинні виїхати з країни, дітей - і не віддавати, доки не погодяться на депортацію.
Тож - не люблю.
А, ну і по тому його спіймали на дрібному смаженому, він пішов, Тоні повернув його на іншу посаду, його спіймали на іншому смаженому, він знову пішов... до речі, цього разу - через типово українську класику: займався одночасно бізнесом і політикою :))
Ну і друга новина, щодо спадку в "боротьбі з терором", який збагачує за п.Бланкетом п.Кларк: Палата Громад під тиском знизу провалила новий закон, який дозволяв утримувати тих, кого затримали за підозрою в причетності до тероризму, до 90 діб (без доказів і пред'явлення звинувачень). Коли цей законопроект з'явився, його називали і "нісенітницею", і "посміховиськом"; тепер - провалили; але навіть після провалу Тоні Б. все ще сподівається пропхати його через чорний хід. Пхай, Тоні, пхай; а люди тут з іншого боку попхають...
P.S. Як все-таки іноді небагато треба, аби мене потішити...
P.P.S. Хотів ще різної гадості понаписувати, але краще піду спати, - ось тільки пару зображень завантажу. А як бажання не зникне - може, завтра понаписую.