Береги снігу
Ще довго тобі, Ііллііт, ще буде снитися.
Скажуть тобі іти - і будеш іти,
доки не вчепишся серцем глевким у списа -
висмажиш глечик, вринеш у власний слід
в ямі на дні вистигнуть рани і мозок,
нині вже матимеш місце для пустки і сну.
Я ніби стебла волосся твоє обірву
грозове.
Ілюстрація Вікторії Черняхівської до мого вірша.
Більше про проект "Тканина віршів" і більше ілюстрацій тут