Мемуари Савєлія. Глава 2
Панків було обмаль. Та, сказати б, зовсім не було. У цім затрушенім містечкові, маю на увазі. Бидлогопота, пролетарі, бюджетні ссавці й мусори. А панків не наявніло. Та їх ніде більше було не знайти. Тим часом, 1994 року, Партизан й Пчол, перші тутешні пункери, грачували у ларьку на Гвардійській. То був відомий патріарх всіх прийдешніх ларьків - старий, деревяний совковий теремок, з якого цьоця продавала пиріжки ще за часів Горбачова - тепер із усучасненим контентом і перманентною тусовкою. Бо був він помісткий, менш ніж шестеро там ніколи не зависало. І от Партизан мені каже був: а ще єсть такий Пузач, патлатий один. І у нього є електрогитара. І він на ній награє. О ніхуя собі - думаю, - се все є рарні риси. Може, він - панк? Та нє, каже Партизан, - металіст. І прийшов у ларьок Пузач. А ми бухали. І я вийшов полюрити, і от він, Пузач. Й ми стоїмо за ларьком серед ясного дня сцяємо, я заганяю про Студжиз, про Стасіка Змія (приблизно. Бо він був тоді трендовий. Памятаю точно, шо за Студжиз балакали), і Пузач питає: а в тебе є спеціальний ніготь, шоб робити пятку? І показує свого спеціального нігтя, шоб робити пятку, на мізинчику. Я зареготав, і ми подружилися. Тоді на часі всі хапали драп просто з папирос, і принаймні один хтось завше був потрібний з таким нігтем, шоб робити пятку. І ми негайно пішли до Пузача дивитися його електрогитару. Крім електрогитари, вдома були ще вітчим, що він ніколи не злазив з канапи, ледащий, мама, працьовита сектантка, й молодший Пузачів братик Кляйн Абрам Абрамич (це поганяло таке, для сміху). Вітчим постійно шось бухтів, ледащо, а електрогитара була самопальна, схожа на топір, біла й тупо ужасна. Аж настільки, що й підімкнути й побренькати на неї жодного разу не вдалося. Но то всьо минуще. А головне, шо я побачив Пузачеву хату. А вітчима, ледащого, скоро мамка нагнала, цілком присвятивши себе на єговщину. Й ми мали завше доволі пакаванів з журналу сектантського "Одуплитеся!" Ще у Пузача була акустична гитарка, на ній він бренькав й співав зловіщу пісню про крейзі мед прохвесора. Також Пузач міг заграти "Заєбу Одним Акордом", "А На Крючькє Висить Мужик" і тему Айрон Мейдену "Running Free". Й він мав трохи платівок з кошмарним совковим хеві металом, і то було неабишо. Ми повернулися у ларьок, там вже був повний кворум. Пузач накирявся, всіх заїбав одним акордом, й лихі пацани закинули петарду (які теж продавалися у ларьку) до його акустичної гитари, й їй прийшов пездець. Пузач ледь устиг з ларьку випорснути. Вибухнуло вже поза ларьком. І вже не зайобував одним акордом. Курва, все се протягом одного не то шо дня, а навіть вечора. Довгого, нескінченного сезонного вечора.