Кому належить Севастополь?
Програма Свято Генерацій запитувала "Кому належить Севастополь?" на головній площі міста по гарячих слідах параду до дня Перемоги.
Севастополь - місто стриманої, суворої, дещо недалекоглядної колективної ментальності. Його, як і Білорусь, можна вважати таким собі парком радянської культури. В Севастополі вважають своє місто чемпіоном по кількості пам'ятників, більшість з них однак є монументами зброї або військовим героям...
Так сталося, що на 9 травня припав старт програми розвитку міст Свято Генерацій 2012. Свято Генерацій стартувало севастопольським Sunday Борщем, що був присвячений пошуку проектів кримських спільнот, а 9-го травня на площі Нахімова відбувся перформанс Алевтини Кахідзе "Можливо, диво!".
Алевтина Кахідзе творила візуальний конспект святкової міської площі, змальовувала ясні та подекуди примітивні дійства людей. Зміст подібного перформансу стверджував ідею висловленою колись символічною фігурою для кримського контексту Йозефом Бойсом: "Художником може бути кожний!". Ідея того, що діяти творчо в межах своїх спільнот може кожен - і митець, і реформатор соціального простору, основна теза і для Свята Генерацій.
Художниця малювала на склі, як колись це робив Пабло Пікассо у фільмі Жоржа Анрі-Крузо "Диво Пікассо". Однак, на відміну від іспанця, вона обходилась палітрою лише з одного кольору,я кий використовувала для написання слів, ліній, знаків. Художниця пропускала крізь себе образи і голос святкового параду і, чуючи музику, слова та живі реакції перехожих, писала на склі: "Здравствуйте те, кто опоздал на парад!.. Я не вижу украинских флагов... Тишина шумная сейчас..."
