суботня пошта

[ganya_jasochka]

перший поет говорив про другого поета: ці твори як чай без цукру. я писала листи другому поету(твори якого як чай без цукру). другого поета я ніколи не бачила. першого поета я слухала вживу(поет красивий) і чому не йому мені було писати? ніколи і на думку не спало.
я чекаю на лист і немає нічого нестерпнішого за це чекання. треба жити без листа.може, лист прийде весною? - на вулиці пахне болотом і весною. листа немає. чекання виснажує мене, до моменту, коли я не забуваю про нього, своє вимережене чекання, свого далекого адресата, якого майже не знаю, але про якого вже придумала думку, придумане чекання. потім, потім. я думаю, це все накраще. я чекаю на лист, може він прийде у березні. що буде, якщо лист не прийде в березні? сміються зустрічні перехожі. прийде, невідомо кому кажу я. боже, будь, будь-ласка, кажу я богу, лягаючи спати. пахне болотом і повітря навстіж(як же українською нароспашку), повітря в черзі на перетяг. люди на вулицях заглядають один одному в очі. я стомлююсь. не читаю новин. забуваю чекання. тільки сканую - безвільно - електронну пошту .
один поет із сіверщини. інший зі слобожанщини. як близько як далеко як поруч як забувається чекання.