Ігор «Тополя» Мазур: «Пікети зараз недієві»
Біографічна довідка
37- річний Ігор Мазур народився під Хмельницьким у селі Пирогівці. Брав участь у війнах у Придністров’ї та Абхазії. Має державні нагороди від Грузії та України - орденом Горгасалі нагороджував Щеварднадзе, а орден « За мужність» від В.Ющенка. Супроводжував журналістів у Чечні в 1995 році.
Після історичної в ЧНУ зараз здобуває другу вищу освіту на юридичному факультеті університету Шевченка. Одружений удруге. Дружина Анастасія народила сина Ярослава. Від першого шлюбу має донь
9 березня 2001-го під час акції «Україна без Кучми» сталася була спровокована владою сутичка мітингувальників із міліцією. Після неї порушили справи проти 19 організаторів акції, зокрема і Мазура. Відсидів три роки - два роки в СІЗО СБУ І СІЗО № 13 і рік Виправної Колонії № 17 в Харківській області.
Березень 2004 р. - вийшов на волю. Тоді ж, 2004 року, був одним координаторів акції спротиву сумських студентів, керівників охорони наметового містечка на Хрещатику під час Помаранчевої революції.
Зараз є одним з провідників УНА-УНСО.
На скільки років Вас засудили? Чи Ви реабілітовані?
Три роки за гратами - від дзвінка до дзвінка... Шанс реабілітуватися був у 2006 році, коли була помаранчева влада - Верховна Рада проголосувала 222 голосами « За»...
Нас було 18-ть по тій справі, оскільки Шкіль тоді пішов по іншій справі.
Нас засуджували по одній справі, а він йшов по іншій з моменту, коли став народним депутатом йшов як особа, по якій справа передана в окреме провадження.
До речі, це дуже схоже на ту комбінацію, яка розігрувалася зараз з «Тризубом». Спочатку справа носила назву «за підготовку державного перевороту», а потім звучало навіть «за заворушення, які привели до тяжких наслідків».
У першу ніч затримання нас трішечки товкли і одним з таких страшних аргументів було, що двоє чоловік загинуло - один працівник міліції і один з внутрішніх військ. Хто не почне колотися, на тих начеплять відповідальність за ці два трупи. «Ви були на тих місцях, ви давали команду». Але це стосується організаторів, аконкретно як керівники проходили Шкіль, Мазур, Карпюк, Зайченко, Ляхович. А інших брали по іншому принципу: наприклад, якщо Мазур - керівник Київської організації, значить до нього треба прив'язати три-чотири хлопця київських. І таким чином разом вийшло отих 18 осіб. Але насправді підхід був простий - вибити тих, які були мотором цієї акції серед обласних керівників, яких знали той самий Мороз, журналісти, пізніше Тимошенко.
Які наслідки затримання?
В Лук'янівськім СІЗО я захворів на туберкульоз. Курс лікуваня триває півроку, мене цих шість місяців полікували. А на той час вже закінчилось апеляціне провадження і нас мали по зонах відпраляти.
І мене відправили в Харків на зону для туберкульозників. Тобто я вже був вилікуваний, але приїжджаю туди і там по барабану, що ти лікувався - в нас ти маєш пройти повний курс лікування.
Як ви оцінюєте події 2001 року зараз? Не шкодуєте?
Я не шкодую про те, що ми тоді робили. Ми намагалися тоді в свідомість мас постійно кидати такі «бомби», які заставляти їх не жити спокійним життям, а щодня задумуватись: хто господар в твоїй державі, хто господар твого життя, яке в тебе є майбутнє і чи можеш на нього хоч трошечки впливати.
Те, що хтось інший намагався нас в той самий момент використати в своїй шаховій грі, то це вже таланти.
Хто намагався?
Можемо почати зверху - наприклад, зовнішні сили. Якщо брати 9 березня 2001 року, то певною мірою це було вигідно Росії. Були певні інтереси Росії, які Кучма не хотів задовольнити.
Я думаю, що майор Мельниченко не зовсім свята людина. Те, що він спочатку записав це з Гонгадзе, можливо, спочатку він вів свою гру, але потім ним уже грали інші.
Заходу також було це вигідно, бо різні інститути захисту прав людини (фонд Сороса, Інститут Гете), їм ця тема така рідна і близька, бо вони з цього живуть.
Якщо так подумати, то нікому не потрібна сильна незалежна Україна, яка в центрі Європи буде диктувати якісь свої правила гри.
Ця ситуація була вигідна Росії, деякою мірою була вигідна США, щоб вони могли добиватися певних своїх преференцій.
Далі на рівні України - опозиція. Тоді мали бути через рік вибори в парламент, а тут така гарна тема для неї і для журналістів...
«Тризубівці» були також на акції «Україна без Кучми». Якою була їхня роль тоді?
В нас була певна інформація не на їхню користь. Там була історія: під час акції вони пробували виривати прапори у комуністів. Але щодо комуністів, то ми самі їх не пропускали, бо вони почали пред'являти претензії до соціалістів «от ви разом з унсовцями стоїте».І коли були варіанти, що вони йшли колоною на наметове містечко, то щоб їх не пустити, ми просто утворити «живий» ланцюг - і з нами стояли і націонал-демократи, і соціалісти.
В нас з багатьма хлопцями з Соцпартії, учасниками тих подій подій, залишилися нормальні стосунки, тому що вони є українцями, і по великому рахунку багато, хто, і я в тому числі - соціальні проблеми наших громадян ставимо на рівні з національними. В тому плані, що в цій державі повинні бути рівні можливості для більшості людей, які готові працювати, мати соціальні гарантії, певні пільги, ця держава має показувати, що вона не тільки вимагає, а й дає щось цим людям.
У Європі дедалі більшої популярності набувають праворадикальні рухи, які вже сьогодні приходять до влади. Наприклад, 21 березня 2010 року на місцевих виборах у Франції Національний фронт Франції здобув 17%, засвідчивши зростання підтримки націоналістів у суспільстві. В Україні також є така тенденція, наприклад, «Свобода» Олега Тягнибока. Чи підтримуєте Ви дану організацію?
«Свобода» зайшла на ту територію, яка була вільна, по-перше. По-друге, ясно, що їй в цьому посприяли.Не можна сказати однозначно, що посприяла одна сила, мабуть, що різні сили. Сказати, що за цим стоять якісь закордонні гроші, це не зовсім відповідає дійсності. Я знаю багатьох людей з тієї організації. Скажімо, з поганої сторони я їх не знаю.
Але факт того, що в них не все зрозуміло з фінансуванням. Інша справа, що можливо це якась хитра комбінація.
«Свобода» може отримати велику підтримку в деяких регіонах України. Однак, проблема в тому, щоб їм би стати більш незалежними і більш відкритими до певних об'єднавчих процесів серед націоналістів.
Ще в 2006 році ми зі «Свободою» мали йти єдиним блоком на вибори. Але вони просто сказали, що вони мають на виборчу кампанію пару мільйонів доларів, а звідки в них ці гроші - неважливо. А в нас, Бог дасть, може з півмільйона назбираємо на всю Україну. Вони поставили умови: співвідношення в списках 1 до 5 («свободівців»), також питання стратегії мало бути у компетенеції «Свободи». Питання об'єднання відійшло, бо ми хочемо, щоб з нами говорили на рівних.
УНА-УНСО прагне створити об'єднання націонал-патріотичних партій. Хто може стати лідером цього руху?
Коли в нас був з'їзд в червні місяці, то на наше запрошення обговорити питання об'єднання прийшли всі («Наша Україна», КУН, ОУН(м), ОУН(б), МНК, «Тризуб»), крім, до речі, «Свободи».
Всі прийшли привітали, сказали, що готові до об'єднання, тому що ми розрізнені, якщо взяти органзаційно і структурно. Люди в нас гарні, вони готові до реальної роботи, але, на жаль, через відсутність ресурсу, через амбіції керівництва, немає якоїсь нормальної сильної націоналістичної сили.
В цій сьогоднішній ситуації скажімо так: є організм людини, є м'язи цієї людини, коли ця людина сама цими м'язами працює, то м'язи - міцні, а коли вона роками в політичних діях звикла до того, що її годувала діаспора, то ці м'язи атрофуються.
Не потрібно нічого робити. Головне, щоб гарно розписати - і складаються гарні обставини. «Коли двері відкриті, то треба зайти», - кажуть. Заходять і кажуть старим вождям націоналізму - «от бачите, як ми гарно попрацювали». Не тому вони гарно попрацювали, що двері відкрилися, а тому що вони й так були відкриті, вони просто в них зайшли.
Ситуація, яка склалась навколо «України без Кучми», була б така, що треба було все одно пройти цей етап, щоби згодом відбулася Помаранчева революція. Це було необхідною сходинкою, на яку не ступивши ми ніколи не вийшли б на Революцію. Ми хотіли, щоб в Україні діяли ті правила гри, які діють в Європі і в усьому світі. Важко грати в футбол український по правилах гри американського футболу. . Зараз правила гри в футбол помінялися - зараз влада грає в футбол, але судді - росіяни. Це так само не наші правила гри.
Якби це не звучало провокаційно, але я мрію про той день, коли все ж таки звільниться територія від тих старих залишків національно-демократичних сил і буде українське поле без тих брендів, без тих правил гри, які для нас є чужими. Тому що дуже важко зрозуміти, за якими гарними фразами ховаються інтереси транснаціональних компаній. Коли питання вільної економічної зони, СОТ є прикриттям того, що хтось просто хоче завозити цукор з Латинської Америки, від якого просто буде гинути українська цукрова промисловість.
В чому біда українців - при владі знаходяться ті люди, які знаходяться там за принципом «як з цього можна жити», а потрібно - «для чого».
Новостворені громадські рухи «Опір», «Спільна справа» здатні реалізувати свою мету - припинення повноважень діючої влади? Що змусить українців об'єднуватися і виходити на вулицю?
Я з повагою відношусь до Андрія Парубія, але, мені здається, в них є спільна слабиночка - вони не хочуть тримати біля себе особистостей.
Впевнений, що наступні акції протесту, якби там не було, варіанти вилізти на бронівічок і розказувати, куди вам треба йти і що вам треба кричати, не будуть уже проходити.
Власний приклад потрібен, щоб тебе першого побачили.
Я хотів би, щоб вийти на вулицю людей заставили не вожді, які будуть розігрувати їх у шаховій грі, а щось все-таки нове.
Думаю, що треба більше закриватися в колі однодумців. Коли є однодумці і там варяться в певному мозковому штурмі, коли люди спілкуватимуться. Один запитав: що ти можеш - я можу видати якусь гарну книгу зі знижкою, а я можу на якомусь каналі радіо на передачу проводити нормальних людей, які будуть говорити про ціннісні речі, яких ми потім будемо втягувати в своє коло.
Яка чисельність УНА зараз?
Не важлива чисельність.Частину заяв, протоколів забрали СБУ під час арештів в 2001 році, тому нові заяви на штабі не тримаємо...
Я в УНСО прийшов, коли був як студент-історик на розкопках у Вінницькій області. Ввечері прийшли, ввімкнули телевізор. А там - сидять якісь дядьки, розказують, а це, виявляється, ГКЧП. Кажуть, треба вводити надзвичайний стан, навести порядок. І в зв'язку з тим, ми пішли, полями добиратись додому, були готові до всього, до оборони країни,шукати зброю, йти в ліси. Мені тоді було 18 років.
Хто вас фінансує?
На сьогоднішній день є в нас свої невеличкі «унсовські» фірми, де начальство - наші хлопці. Виходячи з цих невеличких ресурсів ми маємо ту ситуацію, яку ми маємо.
А діаспора?
Діаспора вона, як правило, на когось молиться: то спочатку на Ющенка, то на Тимошенко, тепер вона більше схиляється до Тягнибока.
Вишколи зараз проводяться?
Вишколи зараз ми проводимо також. Якби цього не було, я думаю, хлопці би через місяць один одного забули. Людина, яка їде на вишкіл, вона гартується. Той, хто в своїй душі ходить з бажанням щось змінювати, то для нього бій, репресії, війна - рідна мама. В плані того, що на війні навколо тебе друзі, біля тебе ніколи не буде ворог, бо спалиться…і кінець зраднику.
Що можна ще сказати, коли унсовець повертається і відчуває себе під пресом спецслужб, але в душі своїй він знає, що порівняно з цими спецслужбами, він - свята людина: бо в бою товариша витягав, а ті копаються в білизні і гроші отримують за те, щоб справу якусь намалювати для хазяїна...
16 лютого відбудеться судове засідання по справі Романа Шухевича. Чи плануються якісь акції? Якщо суд задовольнить вимоги Оленцевича, які ваші подальші дії?
Ми не організовуємо якісь пікети, бо вважаємо, що в деякій мірі це привертає увагу і не факт, що це потрібно, але на суд ми прийдемо разом з паном Юрієм Шухевичем. Поки що Банкова грається. Але в питаннях історичних, культурно-національних вони намагаються відтягувати час. Пікети зараз недієві, але це так само як пити воду - якщо її не пити, від цього буде гірше, якщо випити, то краще не стане, але організму буде нормально.
Влада повинна відчувати, що присутня сила, яка постійно її контролює. Але не такими акціями ця влада буде поставлена на місце. Такими, які в дусі братів Кличко, яких ніхто не може перемогти, бо так ,як діє сьогоднішня помаранчева опозиція - їхні правила вже вивчили. Треба створювати українські правила гри!
Фото - Олександра Назарова