Я вчусь на доулу
:))))сабж)))) тобто, в назві все сказано, але...
за останні роки це перше непросте рішення, яке довелось прийняти..всі інші приймались легко, незалежно від ступеня соціальної складності...
насправді, я ще зі студентства почала мріяти про якусь таку професію, яка була б пов*язана з допомогою людям, навіть кидала свою філологію заради року навчання на спеціальності "соціальна робота". на якій зрозуміла, що робота з наркоманами та понівеченими дітлахами - то таки не моє, бо я надто переймаюся цим, надто відчуваю... Бути просто психологом чи психотерапевтом якось не хотілося, тож я полишила цю справу. Проте завжди, працюючи з людьми - у сервісі, в продажах, чайним майстром чи консультантом - я отримувала задоволення та суперпозитивні відгуки.Була думка стати коучем, але... Занурення у сімейне життя різко зробило мене інтровертом, я на пальцях можу підрахувати людей, з якими спілкувалася останні 5 років... Захопив хендмейд, і якийсь час думалося мені йти цією стежкою і заробляти гроші на прожиття - своїми хоббі. Трошки пожила так - і стало складно - хоббі перестало приносити задоволення, та й суттєвості не було. Навіть найкращий хендмейд - то лише річ. Вона може бути, а може не бути. І справді цінною для мене стає тоді, як перейде межу між просто річчю та витвором мистецтва...але ж це не про шапки, так?:)))
Влітку, на слінгозльоті, я вперше за останній час вилізла зі своєї мушлі в оффлайн, і зрозуміла, що маю досить цікавий для інших досвід - досвід природніх та домашніх пологів, спокійних та гарних. І багато чого про це знаю, і можу розказати та передати. Але як? просто розповідь - то мало. Бути акушеркою - забагато. І тут я дізналася, що є така професія - доула. Що це такий собі коуч для вагітної, підтримка та психолог-масажист для народжуючої та психотерапевт і консультант для породіллі. Мені аж подих перехопило, чесно! Чим більше я дізнавалася про доул, тим більше розуміла, що я ідеально підхожу на таку роль. Але чи вийде? І де вчитися? І як це зробити, коли в мене малеча ще на ГВ? але всі питання поступово вирішуються, і ось я вже йду цією стежкою... В мене ще трішки трусяться колінки, але я відчуваю, що все ПРАВИЛЬНО.Так, як має бути...
за останні роки це перше непросте рішення, яке довелось прийняти..всі інші приймались легко, незалежно від ступеня соціальної складності...
насправді, я ще зі студентства почала мріяти про якусь таку професію, яка була б пов*язана з допомогою людям, навіть кидала свою філологію заради року навчання на спеціальності "соціальна робота". на якій зрозуміла, що робота з наркоманами та понівеченими дітлахами - то таки не моє, бо я надто переймаюся цим, надто відчуваю... Бути просто психологом чи психотерапевтом якось не хотілося, тож я полишила цю справу. Проте завжди, працюючи з людьми - у сервісі, в продажах, чайним майстром чи консультантом - я отримувала задоволення та суперпозитивні відгуки.Була думка стати коучем, але... Занурення у сімейне життя різко зробило мене інтровертом, я на пальцях можу підрахувати людей, з якими спілкувалася останні 5 років... Захопив хендмейд, і якийсь час думалося мені йти цією стежкою і заробляти гроші на прожиття - своїми хоббі. Трошки пожила так - і стало складно - хоббі перестало приносити задоволення, та й суттєвості не було. Навіть найкращий хендмейд - то лише річ. Вона може бути, а може не бути. І справді цінною для мене стає тоді, як перейде межу між просто річчю та витвором мистецтва...але ж це не про шапки, так?:)))
Влітку, на слінгозльоті, я вперше за останній час вилізла зі своєї мушлі в оффлайн, і зрозуміла, що маю досить цікавий для інших досвід - досвід природніх та домашніх пологів, спокійних та гарних. І багато чого про це знаю, і можу розказати та передати. Але як? просто розповідь - то мало. Бути акушеркою - забагато. І тут я дізналася, що є така професія - доула. Що це такий собі коуч для вагітної, підтримка та психолог-масажист для народжуючої та психотерапевт і консультант для породіллі. Мені аж подих перехопило, чесно! Чим більше я дізнавалася про доул, тим більше розуміла, що я ідеально підхожу на таку роль. Але чи вийде? І де вчитися? І як це зробити, коли в мене малеча ще на ГВ? але всі питання поступово вирішуються, і ось я вже йду цією стежкою... В мене ще трішки трусяться колінки, але я відчуваю, що все ПРАВИЛЬНО.Так, як має бути...