Тернопілля- 44
Початок тут-
https://gall-skomoroch.livejournal.com/11210.html
Попереднє тут-
https://gall-skomoroch.livejournal.com/12545
БОРЩІВ (МУШКЕТЕРИ- ВПЕРЕД!)
30 березня бравий командир 20МБр полковник Бабаджанян прибув у Борщів з ротою мотопіхоти, трьома Т-34 і однією 45мм гарматою- знищити рештки німців (наказ!), що видерлися з Кам’янця-Подільського.
Думаю, до Мушкатівки він не доїхав- завбачливо вернувся в Верхняківці, повідомив по радіо Катукова, що це за рештки і рванув в Товсте. До вечора він встиг перехопити в Товстому колону 400САП- 23 СУ-85 і спровадити самохідки в Лисівці.
Тобто 20МБр, вірніше її група з командиром, була в Борщеві, і навіть спробувала загатити річку лопатою (всесильний звір Р-Н!)- хоча б по синодиках. Ось її втрати-
31.03 -3(танк) 05пнсх Борщів
01.04 -2 05пнсх Борщів
01.04 -1 Дзвиняч
07.04 -2 15пдсх Борщів
Дати- «зі стелі»! Найімовірніше те, що всі ці люди загинули 31 березня, крім одного в Дзвинячі. ПНШ-4 пунктуальністю і педантизмом не страждав. Факт- вони загинули під Борщовом.
Цікаво, що оповідання про цей анабазис в його мумуарах починається з Товстого- не було ні Борщова чи Верхняковець, де згорів танк з екіпажем, ні Лисовець, де 400САП втратив половину самохідок- всесильний склероз (але хоч і туманні, але зведення тих днів пишуть інше)!
Група (піврота 3 Бн 27МБр 11ГвТК) капітана Кулявіна з трьома танками (один міг їхати тільки назад, другий стріляти тільки вперед, третій не міг стріляти), яка залишилася представляти військову владу в Борщові (разом з нею з’явилися якісь ковпаки чи рубахи в ролі цивільної влади), своєчасно «змотала вудочки» і «зайняла кругову оборону» в Сапогові. Принаймі одна відома мені вилазка в Кривче закінчилася втратою «Студера» і десятком поранених, але катастрофічна нестача «горючки»(самогону) була на якийсь час ліквідована (мені розповідав командир цієї групи- ГРС за Дніпро у 1984, не вірити йому- не маю права). Один танк заднім ходом втік з центра на Мазурівку, завалився в лазну яму і так простояв всю німецьку лавину, не висовуючись на вулицю. Німці йшли мимо сучасного комунального і браги вулицею, але архітектура Мазурівки і гостинність півполяків- півукраїнців їх не особливо цікавила- спостерігаючи за авіанальотами на центральну вулицю, забиту технікою і людьми, спішили пошвидше вирватися з міста.
Якщо вірити Москаленку 1672 і 222ВПТАП, що рухалися в напрямку Скали-Под., вчинили погром танкам 16ТД в районі Борщова, але на час написання мумуарів перестарілий полководець вже напевно страдав забуванням окулярів для читання в піжамі- 52СК ще тільки доходив до Шидловець, а 47СК до Гусятина. Та і старожили Борщівщини добре пам’ятали «Тигра» в Мушкатівці і щось клепане між Висічкою і Борщовом, колони колісної техніки біля Бурдяковець, Шупарки, Кудринець. А під Борщовом- не було такого. Танк не голка.
Заувага- не слід скидати з рахунку специфіку військово- мемуарної термінології. «В районі Кам’янця-Подільського» може означати реально і Борщів, і Заліщики, і Бучач, і Хотин, і Дунаївці, і Ярмолинці. «В р-ні Скали»- все в радіусі 50-100 км. Звичайно, пьйорл «в Заліщиках на південному березі Дністра» заліщанин розшифрує легко, а москвич чи читинець? «В р.Заліщик»- це і Устя, і Самушин, і Колодрібка з Синьковом, і Устечко.
Якщо на карті є село і довкола нього кілька хуторів- можна рапортувати спокійно- «взяв Озеряни»( хоч від Борухів до Озерян ще 2 км), «утримую Чортків» (хоч німецькі танки вже біля мосту майже в центрі, але до середини моста це Синяково).
Як правило, необхідно рахувати букви(хто пише і кому, просить чи оправдується, бреше чи хвалиться).
Шнобелівську премію можна було б присудити теперішнім російським і проросійським «недоисследователям», які ліплять в книги та і дисертації географічні терміни з польських, австрійських, німецьких, румунських, російських до- і післяреволюційних карт(хоча ще 1 січня 1941 введені законом СРСР в використання українізовані назви згідно виданого тоді ж довідника(щезли пришепетування жужжання та бренчання польських назв). І це можна було б витримати- галичанин легко пізнає Бжежани, Подгайце, Анєлювку.
Біда в тому, що до цих «недо…» ці назви доходять в кінці ланцюжка- польська- німецька- англійська- російська». Можна було б подивитися на дует- тодішню і сучасну карту (номенклатура мало змінилася), чи хоч на оригінали документів в ЦАМО, але ж- окуляри в піжамі, а піжама на дачі! «Гимор»- так виразився досить непоганий росіянин, фанатичний дослідник першої танкової битви 2 світової війни.
От і виходить «К югу от Минска на реке Случь возле Бедржиховец у местечка Густин село Джеричани».
Догадайтеся з трьох спроб- де це? Зможете? А я зміг!
Продовження тут-