Тернопілля- 44
ПЕРЕДМОВА
9 років тому дав собі завдання- збагнути, що насправді діялося в моїх краях- на півдні і в центрі Тернопілля навесні 1944, якщо здерти полуду «бессмертного подвига» («сім фашистів одним штиком», ««Тигра» тупою сокирою», «За Сталина», «За Родину»).
Три роки копання в ОБД «Мемориал» і його клонах остаточно переконали, що лубок- не історія, а «мемуари» і «воспоминания и размишления»- агітпроп. Навіть у хвалебних одах донесень, рапортів, наказів є завуальована, а деколи і чиста правда.
Стиль моїх оповідей буде від безпристрасно-сухого до іронічного.
Чому?
П’ятнадцять шкільних та інститутських років я ковтав книжну лубочну історію, чим далі- тим більше приправлену перцем, хроном і сіллю спогадів тата, стриїв, односельчан, сусідів. Наковтався…
Останні 5 років перед постановкою завдання рився по російському «самвидаву» і перших українських спробах щось осмислити і визначити, як БАЧЕННЯ історії, в якій українці були виконавцями чужої волі, чужої політики.
Антиподів і антиподів антиподів (які дійшли до пофігізму і наплювательства) достатньо.
Як бачу- так і опишу!
Каждый пишет, как он слышит,
каждый слышит, как он дышит,
как он дышит, так и пишет,
не стараясь угодить…
Так природа захотела,
почему - не Ваше дело,
для чего - не Вам судить.
(Підправлений Окуджава)
ВСТУП
76 років тому мій Тернопіль вистояв у другій спробі радянських військ нахрапом взяти місто.
Я знову спізнився. Спробую наверстати (ой! Намилити!).
Зрештою- якихось хвалебних од чи і спроб примирити «Бессмертньій подвиг» з націоналізмом я не знайшов.
Поздоровляти нема з чим і нема кого.
Ще з шкільних років пам’ятаю Проскурівсько- Чернівецьку операцію, в ході якої було «визволено від нацистів» Тернопіль, Чернівці.
А от від кого?
Від німецько-фашистського окупанта? А хто визволитель? Радянсько-комуністичний визволитель чи окупант?
Що нового приніс на південь Тернопілля радянський штик у вересні 1939?
Що приніс німецький багнет у липні 1941?
Що змінилося з приходом радянського штика у березні 44?
ОКУПАНТ
76 РІЧНИЦЯ ЧЕРГОВОЇ ЗМІНИ ОКУПАНТА
Деякі нові тенденції у висвітленні подій тричвертьвікової давності у "старшого брата"- у того, що вже більше шести років ДУЖЕ АКТИВНО допомагає нам жити.
Є в нього таке містечко- Подольск.
А в ньому- установа, до якої вже більше 7 десятиліть звертаються в т.ч. і громадяни України, Тернопільщини, Заліщанщини і Борщівщини.
Це ЦАМО РФ, бувший ЦАМО СССР
Основне запитання- "Де щез мій брат, батько, дід?".
Я шукав там дідів, стриїв. Дещо є.
Але пошук дідового брата завершився нічим.
Єдина інформація- з німецького бундесархіву. В ЦАМО не було НІЧОГО до 2000 років!
Татового брата- знайшли піонери- пошуківці.
Як готували до війни?
Коли мобілізували?
Куда направили?
Де і як воював?
Де і як попав у полон?
Як загинув?
НЕМА НІЧОГО!
Зате новий(вони плодяться, як мухи) проект ЦАМО РФ "Память народа" активно займається ідеологічними накачками.
Я не звертав уваги на головну сторінку проекту,мене цікавлять прозаїчніші речі- дії армій, корпусів, дивізій, бригад, полків і по днях.
Звернув нарешті. ДІЙШЛО!
Не вірите? Перевірте!
https://pamyat-naroda.ru/ops/vtoroy-udar-razgrom-nemtsev-na-pravoberezhnoy-ukraine/
Що за "Другий удар?". Щось пропущено, здається? Правильно! "Другий сталінський удар!" А всього їх десять.
А далі? Що почалося на початку липня 1944? Правильно, ШОСТИЙ СТАЛІНСЬКИЙ УДАР!
https://pamyat-naroda.ru/ops/shestoy-udar-razgrom-nemtsev-v-zapadnoy-ukraine/
Вже давно викинули Сталіна з Мавзолею, а справа Сталіна - живе і перемагає!
Ще присталінські «Десять Сталінських ударів» реанімовано і поширено на цілий світ!
На головній сторінці архівної установи- РЕАНІМАЦІЯ СТАЛІНІЗМУ!
Запитання в єхидному дусі- «Чи не з’являться в скорому часі 2,3, 4 Путінських удари? Чи і 5, 6, 7, 8? Здогадуєтеся, де? Чечня, Грузія? Україна?
Я НЕ історик. Я навіть НЕ гуманітарій. Любитель історії і не тільки історії.
Але думаю і кажу так-
"Панове українські історики!
Дипломовані, титуловані, на посадах при званнях!
Коли ви нарешті зрозумієте, що проголосивши «безсмертний подвиг народів колишнього СРСР (в тому числі й українського) - перемога у війні з нацистською Німеччиною», ви вже не маєте ніякого права говорити про ОУН-УПА інакше, як "прокляті українські буржуазні націоналісти".
Або- або.
Або вимушена участь українців, в т.ч. галичан і подоляків в чужих арміях і війнах (з обох сторін) і власна боротьба за незалежність (в т.ч. в складі цих чужих армій і в ілюзорній надії, що це дасть омріяний результат).
Або "безсмертний подвиг" і "буржуазні націоналісти".
Третього не дано".
«безсмертний подвиг народів колишнього СРСР (в тому числі й українського) - перемога у війні з нацистською Німеччиною» - штамп, за яким в кращому випадку порожнеча.
В гіршому- прикривання ряду замовчуваних фактів і явищ.
Серед них- окупація Західної України у вересні 39, масові репресії 39-41, 44-53. Чим радянські окупація і репресії відрізняються від аналогічних нацистських?
Серед них- ОУН-УПА. Оголосивши ОУН-УПА посібниками фашизму, в «безсмертний подвиг» автоматично включили і придушення всіх неугодних.
Серед них- завалювання тілами як метод перемоги. Від атаки на кулемети з цеглиною в руці до «мобілізації», коли про мобілізованих аж у 80-90 роки взнавали, що вони згнили в ув’язненні чи загинули в першій атаці.
Я не обливаю брудом- я відкидаю фальшиву позолоту, як застарілу і шкідливу. Реальність- війна одного окупанта з другим. І волею долі український народ у цій війні брав вимушену участь з обох сторін.
І проголошуючи участь частини народу безсмертним подвигом, неможливо не проголосити участь другої частини ЗРАДОЮ.
НА ЖАЛЬ, ЦЕ КІНЦЕВИЙ РЕЗУЛЬТАТ.
продовження тут
https://gall-skomoroch.livejournal.com/11341.html