итог
я пережив свою біль та обіду. пробачив все на світі і прийняв ту єдину
можливу думку.
я буду любити тебе завжди, і моя посмішка буде передаватись тобі.
навіть якщо у нас нічого не получиться більше ніколи, і наші шляхи ніколи
не пересікнуться, у нас ще мільйон життів попереду щоб зустрітись знову.
і коли там, я візьму тебе за руку, у тебе на сердці стане тепло, і вспливуть
обривки спогадів: текіла в ту прохолодну ніч, ігра в крокодила удвох в
готельному номері, туманий ранок над озером після ночі разом, всі ті
розмови до ранку, коли треба розставатись, сліди на піску,
і твій браслетик... занадто багато він значив.
це не останій наш поцілунок. тепер це моя єдина незаперечна віра