unsuccessful surprise
Вона довела, що у мені немає нічого особливого. Раніше, коли мої колишні дівчата дивились на мене так, як дивилась вона (14.05.2009р. о 12:52 і 15.05.2009р. від 15:00 і аж десь до 17:00), означало що я програв і час підібрати залишки гордості і відступити. Тобто покинути її, нічого не пояснюючи і просто уникати її. Але цього разу в мене не вийшло. Мені забракло духу повернутись і піти, вірніше я намагався, та вона мені не дала. Вона ловила мене за руку і міцно тримала коли я намагався вириватись. Вона була сердита, зла на мене та не дала мені піти.
Такі відсутні погляди означали, що у мені немає нічого особливого, і завідавши це зазделегідь я волів сам полишити дівчину. Та з нею у мене було зовсім інше. Вона з самого початку дивилась на мене як на особливого і я кохався у її погляді. Вперше хтось насправді визнав мене не таким як усі, хтось полюбив мене за те чим я являвся, сам не підозрюючи ким я є. З нею я почав любити себе, не одразу, та згодом і поки це згодом йшло цей процес був болючим для обох. Але вона бачила в мені щось таке чого я сам не помічав.
Недавно я став таким як усі бо втартив свою особливість і одразу зрозумів в чому вона була і за що мене любили. Вона була в тому, що попавши в її внутрішній світ я зумів не порушити його. І ось тепер маючи досвід до її світу я "угніздився" там і почав хазяйнувати, намагався розкладати усе по місцях, усе так як мало бути на мою думку, поперепутував і поперескладував там усе так як того хотів я. Вона мені довіряла, а я зробив її боляче. Зробив боляче своїми словами, припхався на виставку де вона зустрічалась зі свої другом і якраз хвалилась йому який я у неї "хороший", як я її розумію і у всьому підтримую і зовсім не ревную. Аж ось появився я зі своїм fuckin surprise і одразу обідився на неї за те що не оцінила того, що я припхався за три-девять земель щоб побачити її і вона не рада мене бачити. У мене ніколи не виходить так як я задумав, пора б уже з цим змиритися.
Такі відсутні погляди означали, що у мені немає нічого особливого, і завідавши це зазделегідь я волів сам полишити дівчину. Та з нею у мене було зовсім інше. Вона з самого початку дивилась на мене як на особливого і я кохався у її погляді. Вперше хтось насправді визнав мене не таким як усі, хтось полюбив мене за те чим я являвся, сам не підозрюючи ким я є. З нею я почав любити себе, не одразу, та згодом і поки це згодом йшло цей процес був болючим для обох. Але вона бачила в мені щось таке чого я сам не помічав.
Недавно я став таким як усі бо втартив свою особливість і одразу зрозумів в чому вона була і за що мене любили. Вона була в тому, що попавши в її внутрішній світ я зумів не порушити його. І ось тепер маючи досвід до її світу я "угніздився" там і почав хазяйнувати, намагався розкладати усе по місцях, усе так як мало бути на мою думку, поперепутував і поперескладував там усе так як того хотів я. Вона мені довіряла, а я зробив її боляче. Зробив боляче своїми словами, припхався на виставку де вона зустрічалась зі свої другом і якраз хвалилась йому який я у неї "хороший", як я її розумію і у всьому підтримую і зовсім не ревную. Аж ось появився я зі своїм fuckin surprise і одразу обідився на неї за те що не оцінила того, що я припхався за три-девять земель щоб побачити її і вона не рада мене бачити. У мене ніколи не виходить так як я задумав, пора б уже з цим змиритися.