я здаюся водою
Дощ нерішуче нагадує про парасолі. Жовте листя безпорадно втікає в нестримних потоках осіннього вітру..Ну скільки можна?????!.....дівчина з порожнім поглядом на фоні закритих атракціонів..як символ.
Самозакохано в скроні дороги впираються. Дощ фарбує їх в темний колір...і стовпи, і мережу зупинок..
Куди піти сьогодні,щоб тебе не зустріти? ні поглядом, ні словом.
привіт-як-справи
пусто
краще бігти, не привітавшись.
...в її голові постріли. Стріляють і не попадають в мозок..)
Хочеш повіситись? Вішайся! Виси, як огидний непотріб. Нехай всі тішаться, що менше стало ідіоток. Хочеш топитись? ТОпись...Водолазам потрібна робота. Нехай всі дивляться, як виловлюють ідіотку. Хочеш застрелитись? Стріляйся. Висади кулею мозок. Тільки не думай, що мама все виправить назад.. Хочеш кинутись вниз з даху свого будинку? Зачепивши оком карниз і розбитись об бруківку? немає питань - лети!! відчуй політ..все одно після цього залишишся ідіоткою...
...очі наповнюють краплі з присмаком солі..
помилки виправить Ворд
А я тут не можу без тебе
і ти тут не можеш зі мною.
Затяжне хвилювання триває до першого вдиху.
Тимчасове захоплення, спалах чутливого сонця. Відчуваєш, повітря на смак видається солодким..) шоколадно-весняні обгортки несе по місту...Я тримаю свою стратегічно-весняну облогу) Розкрадає думки наркотично-весняна залежність...)
