11.01.2010…
Зима ...На подвір*ї такий тихий спокій...Що аж душа завмирає... З молочного неба поволі злітають тендітні зірочки-сніжинки... Поволі пускаються в свій легкий і чудний танок...То ніби зимові ангелики,що приносять дітям забаву...окутують собою ,зігрівають погляд...Від того хочеться танцювати разом з ними,та боючись порушити ту ідилію стоїш не рухаючись,боїшся кліпнути,навіть дихнути...Краса...Зимова казка...А ті ангелики все спускаються і спускаються... Ні рахунку їм немає,ні спину...Аж хочеться розгорнути долоньку і протягнути до них ...Покликати до себе...Та напівдорозі її спиняє холодна шибка...Аж боляче від того холоду...І казка кудись зникає...Розчиняється в реальності...