(no subject)
До слова, тут мав бути пост про невідбувшуся зустріч випускників, але так як вона не відбулася, а я її і так проігнорила, то напишу про інше. Про ось це:
Якщо попередню книжку я дочитувала легко, з впевненістю, що є ще наступна, то у цій з сльозами і соплями (серйозно з соплями, насморк же) дочитувала останню сторінку, бо по-перше оце "ДАЛІ БУДЕ..." ніколи не гарантувало, що далі таки буде і ніколи не відповідало на питання як скоро воно буде, те далі. Ну а по-друге, просто пообіцяла що дочитаю цю книжку і далі тільки за підручники,ну але то таке, повсякденне). Так ось, книжка справді крутяцька, цікаве продовження, при чому вже абсолютно інше, що добре.Бо могло ж бути те саме, але замість Мексики Перу. Але ні, все цікаво, усе смішно, і глави, почавши, хотілося дочитувати до кінця, а дочитавши до кінця, хотілося читати наступну ( а так не завжди, у славнозвісного Беґбеде хотілося читати через главу і пропускаючи непотрібне).
А ще відбулася така цікава штука.Їду я з пар, сідаю у маршрутку. Поки стоїмо читаю.Якраз про те, як чуваки сидять на дереві, рятуючись від песика. І тут біля мене сідає кучерява білява дівчина у білій майці і блакитних шортах. І тут в книжці з"являється кучерява білява дівчина. Я аж ледь стрималася, аби не запитати у дівчини поряд, чи не Маруся її бува звати:)
"Замість витрачати п"ять мільйонів, я краще тратитиму п"ять доларів, але там, де я хочу, так, як я хочу, і тоді, коли я хочу. Хай краще тратитиму п"ять нещасних доларів, але..буду вільним."
Ця глава, і остання - найбліьше змушують задуматися про буденне, але таке цінне.
Якщо попередню книжку я дочитувала легко, з впевненістю, що є ще наступна, то у цій з сльозами і соплями (серйозно з соплями, насморк же) дочитувала останню сторінку, бо по-перше оце "ДАЛІ БУДЕ..." ніколи не гарантувало, що далі таки буде і ніколи не відповідало на питання як скоро воно буде, те далі. Ну а по-друге, просто пообіцяла що дочитаю цю книжку і далі тільки за підручники,ну але то таке, повсякденне). Так ось, книжка справді крутяцька, цікаве продовження, при чому вже абсолютно інше, що добре.Бо могло ж бути те саме, але замість Мексики Перу. Але ні, все цікаво, усе смішно, і глави, почавши, хотілося дочитувати до кінця, а дочитавши до кінця, хотілося читати наступну ( а так не завжди, у славнозвісного Беґбеде хотілося читати через главу і пропускаючи непотрібне).
А ще відбулася така цікава штука.Їду я з пар, сідаю у маршрутку. Поки стоїмо читаю.Якраз про те, як чуваки сидять на дереві, рятуючись від песика. І тут біля мене сідає кучерява білява дівчина у білій майці і блакитних шортах. І тут в книжці з"являється кучерява білява дівчина. Я аж ледь стрималася, аби не запитати у дівчини поряд, чи не Маруся її бува звати:)
"Замість витрачати п"ять мільйонів, я краще тратитиму п"ять доларів, але там, де я хочу, так, як я хочу, і тоді, коли я хочу. Хай краще тратитиму п"ять нещасних доларів, але..буду вільним."
Ця глава, і остання - найбліьше змушують задуматися про буденне, але таке цінне.