Про одного хорошого собаку
Сьогодні помер бабусин собака... Та, що найстрашніше, не своєю смертю. Як йому й жити спокійно не давали, так і померти не дали. Звісно, люди.
Він був, якщо так кажуть про собак, у свою маму. Його мама - дуже розумна собака була, і він такий був. Ім"я колись давала йому я сама...Я була тоді ще мала, і фанатіла від серіалу "Комісар Рекс", тому коли бабуся запитала, як назвати собаку, я не вагаючись відповіла "Рекс!".
Він був собакою-сторожем, охороняв нашу хату в селі. І саме там пережив стільки, що ми навіть уявити не можемо. Я вже й не згадаю, скільки разів бабуся, приїжджаючи, знаходила його з ранами. Страшно уявити, чим дубасили його люди, що позарились на нашу городину і металобрухт у дворі (більше там просто красти нема чого!крали овочі, кущі калини, іржаві тури та металевий умивальник, і ще бозна скільки усілякого непотребу). Собаку довели до того, що він боявся, коли хтось тримав палицю, робив занадто різки рухи, і панічно боявся води.
Останні два роки на зиму бабуся почала забирати його в київ, оскільки там вже не було кому його кормити, та й холоди вже старому важче переживаються... Навесні у нього почалися проблеми з очима, і влітку він, здається, майже повністю осліп. І двічі влітку він губився у селі. Бо за відсутності зору забрідав хто зна куди.
І от кілька днів тому у дворі він з"їв щось і отруївся. Важко сказати, хто саме підкинув цю отруту. Можна було би подумати на ті служби, які виконують свою програму "Євро-2012", але у цьому дворі свої ньюанси. Є там падли усіляки, а є якась жінка-тварюка, яка цією весною переламала кістки кошеняті моєї сестри. Вона його побила до такого стану, що у кота був перелом тазу і ноги, йому робии кілька операцій, зараз він досі шкутильгає. Можливо собаки цій курві також докучають. Іще, до речі, кілька днів тому ще одна кішка зникла з двору.
Не знаю хто зробив то, але я би цій людині з превеликим бажанням заїхала би по пиці, бо я не знаю, скільки у собі потрібно мати нелюдського, аби вбивати тварин, які нікому не докучають.
Слів немає... Хоч він того собаки в мене й лишилось кілька ледь помітних шрамів на нозі, але це його теж якась травма була, дітей він не дуже любив. Але був він вкрай відданий своїй господарці. Він ревнував бабусю навіть до котів, і коли та бралася когось гладити або хвалити, він біг обіймати її за ногу...
Не дали Рексу дожити його якийсь рік, коли б він помер власною смертю... Але що вже зробиш...Залишається вірити у дитячу заповідь "Всі собаки попадають до раю"...
Він був, якщо так кажуть про собак, у свою маму. Його мама - дуже розумна собака була, і він такий був. Ім"я колись давала йому я сама...Я була тоді ще мала, і фанатіла від серіалу "Комісар Рекс", тому коли бабуся запитала, як назвати собаку, я не вагаючись відповіла "Рекс!".
Він був собакою-сторожем, охороняв нашу хату в селі. І саме там пережив стільки, що ми навіть уявити не можемо. Я вже й не згадаю, скільки разів бабуся, приїжджаючи, знаходила його з ранами. Страшно уявити, чим дубасили його люди, що позарились на нашу городину і металобрухт у дворі (більше там просто красти нема чого!крали овочі, кущі калини, іржаві тури та металевий умивальник, і ще бозна скільки усілякого непотребу). Собаку довели до того, що він боявся, коли хтось тримав палицю, робив занадто різки рухи, і панічно боявся води.
Останні два роки на зиму бабуся почала забирати його в київ, оскільки там вже не було кому його кормити, та й холоди вже старому важче переживаються... Навесні у нього почалися проблеми з очима, і влітку він, здається, майже повністю осліп. І двічі влітку він губився у селі. Бо за відсутності зору забрідав хто зна куди.
І от кілька днів тому у дворі він з"їв щось і отруївся. Важко сказати, хто саме підкинув цю отруту. Можна було би подумати на ті служби, які виконують свою програму "Євро-2012", але у цьому дворі свої ньюанси. Є там падли усіляки, а є якась жінка-тварюка, яка цією весною переламала кістки кошеняті моєї сестри. Вона його побила до такого стану, що у кота був перелом тазу і ноги, йому робии кілька операцій, зараз він досі шкутильгає. Можливо собаки цій курві також докучають. Іще, до речі, кілька днів тому ще одна кішка зникла з двору.
Не знаю хто зробив то, але я би цій людині з превеликим бажанням заїхала би по пиці, бо я не знаю, скільки у собі потрібно мати нелюдського, аби вбивати тварин, які нікому не докучають.
Слів немає... Хоч він того собаки в мене й лишилось кілька ледь помітних шрамів на нозі, але це його теж якась травма була, дітей він не дуже любив. Але був він вкрай відданий своїй господарці. Він ревнував бабусю навіть до котів, і коли та бралася когось гладити або хвалити, він біг обіймати її за ногу...
Не дали Рексу дожити його якийсь рік, коли б він помер власною смертю... Але що вже зробиш...Залишається вірити у дитячу заповідь "Всі собаки попадають до раю"...