Окрім всіх інших природних плюсів осені, про які нижче і потім, я безмежно люблю насиченість осіннього сезону футбольними матчами, коли на уікенди розриваєшся між італійською серією А, британською премєр-лігою, іспанським прем'єр дивізіоном, бундес-лігою і, звичайно, американською версією європейського футболу, про яку вам важко розповідати, бо ви ж не шарите. *тут дикий смайл*
Ще, звісно, є Ліга Чемпіонів, котра завжди посеред тижня, посеред робочого дня і мої адміни на роботі ЩО тільки не забагають від мене, щоб "закрити очі" на мій перегляд ігор в онлайні. Як тільки це урветься, то я звільнюсь до дідькової мами, але поки є можливість, як сьогодні, то насолоджувалась нелегальним переглядом гірняків. Порадували стару, без слів. Після першого тайму я переживала, признаюсь, дивилась одним оком, але все таки не підвели. З Арсеналом буде важче, тут не посперечаєшся, це вам не два пальці обісцяти, та надія є, тримаю кулаки.
Зі слів моїх близьких (мушу погодитись, так), я найкраще вмію робити три речі: готувати гуцульский борщ, після дегустації якого традиційно орієнтовані кличуть заміж, не традиційно орієнтовані кличуть заміж за своїх партнерів; бронювати номер/путівку/все, що забажаєте в будь-якому готелі світу в будь-який день на найвигідніших умовах; і - дивитись і насолоджуватись футболом де завгодно і скільки завгодно. (Оф корз, ще існують і інші в мене таланти, а саме тріщати в скайпі пів ночі, попиваючи винце, знаходити драматичні моменти там, де їх не існує за означення, а також різноманітні сай фаї, книжки, радіо та виграші в покер, але зараз не про них).
Зараз про те, що власне хотіла сказати з самого початку. Чорт, в мене найдовша прелюдія преамбула. Власне що хотіла зауважити. Найяксравішою грою минулого уікенду в своєму особистому списку проголошую гру Юве-Кальярі, де Мілош Красич довів мені, що я була не права, коли плювалась на його перехід із ЦСКА. Красень Мілош, оргазмічні моменти. Я все ще не могла прижитись з капітанською пов'язкою на руці К'єлліні, навіть коли, накінець-то, вийшов Алессандро за 10 хвилин до кінця, все одно це мене не задовільнило і тут не стане місця, щоб описати "чому". Повертаючись до позитивного, маю надію, що Юве нарешті вийде на верхні сходинки в таблиці, бо сил моїх вже не вистачає. Forza Juventus, ora e sempre!
Дивитись гру Юве потрібно виключно з італійським коментарем, він полірує загальне враження, як знахідка точки джі. Мульти.
Click to view