Надумали ми їхати у Крим. Хотілося моря, у нас був всього тиждень, тож вирішили туди, щоб недалеко і недорого. Була там всього двічі - минулого року, коли
завозили з СУМівцями у Севастополь українські книжки для моряків, та кілька років тому, коли мандрували автостопом по Півдню. Тому надивившись красивих картинок про Судак і Новий Світ, вирішили
(
Read more... )
Цього року я на три дні вибралась до Криму, вперше за останні сім років. На дачу подруги подруги. Відпочивала у приватному секторі, недалеко від маленького курортного містечка. Як на мене, відпочинок виявився чудовим, оскільки в нас було все: чисте море (яке, щоправда, дещо псував натовп медуз), мало людей (відстань до найближчого сусіда на пляжі - не менше 3х метрів) і багато сонця. Але більше трьох днів так відпочивати доволі нудно. У день від'їзду ми півгодини провели на центральному пляжу Євпаторії. От тут-то ми і прозріли: людей як шпрот у банці, вода каламутна, пиво-раки-чебуреки-пиріжки та засмагаючі тітки, що називається, на будь-який смак з відміченими вами похмурими обличчями. Ми як уявили собі перспективу своїх єдиних два тижні відпустки витрачати на такий "відпочинок", і стало нам якось сумно.
До закінчення школи я відпочивала в Криму разом з батьками кілька років підряд на одному й тому самому місці. Зібрала власну статистику: росіяни бувають різними, і їх нахабство та (у запущених випадках) бидлуватість дуже сильно корелюють з місцем походження. Гірше за все Москва та підмосков'я. Галасливі, самозадоволені, хамуваті, обожнюють напиватись (особисто бачила по 6 пляшок кримського вина на трьох щовечора) і вважають себе хазяями світу. Санкт-Петербург - як люди з іншої планети. Принаймні, хами серед них якщо і є, то непомітні. Інших міст тоді було дуже мало, менше 10 відсотків від загальної маси росіян.
Кримський сервіс... Як на мене, з ним є єдиний спосіб боротьби: знати місця та мати особистих знайомих. А на Південний берег Криму (тобто, від Алушти до Севастополя) краще взагалі не їздити окрім як на екскурсії.
Reply
Reply
Leave a comment