Українське село: допомогти велетню піднятися
"Український народ зберіг недоторканим те, що є головним,
непереможним опертям національної душі: село. Народові, чиє коріння
міцно й густо вп'ялося на величезному терені в суцільну рідну землю,
нема чого боятися за свою племінну душу, хоч би що виробляли по містах
з бідолашними паростями його культури, з його мовою та його поетами".
В.Жаботинський (Зеєв), єврейський письменник та публіцист,
співзасновник держави Ізраїль, початок ХХ століття.
“Україна може бути світовою моделлю розумного споживання. Україна найближча до гармонії та сталого розвитку. Ми ще не настільки зіпсовані цивілізацією і не настільки відсталі, як Африканські країни. Втримати баланс: зберегти воду, чисте повітря і розуміння!”.
Наталя Гнатюк, одна з засновників проекту “Корпус волонтерів
для сільських громад”, початок XXI століття
28 серпня 2010 року в невеличкому селі Гута на Хмельниччині відбулося унікальне свого роду Свято Млина. Зі 150 мешканців громади до старезного млина, що велично розмахував дев’ятиметровими крилами, зібралися від великого до малого всі мешканці села, котрі ще можуть самі ходити. Батюшка прочитав молебень біля відродженого млина, освятивши його; сільський голова нагородив грамотами 15 унікальних мешканців Гути, а потім розпочалося частування та конкурси, ігри під акомпонимент музик. Щось магічне трималося в повітрі: вітер розігнав набухлі дощані хмари і народ до темна не розходився від наповненого енергетикою святого для села місця.
“Цьому дерев’яному млину більше 150 років і він, переживши радянську владу та непогоду, продовжував молоти зерно до 2001 року. Цей млин унікальний - на його основі майстри збудували експонат в музеї Пирогово. Але вітряк потребував ремонту та догляду і ми з волонтерами “Корпусу волонтерів для сільських громад” розробили проект та виграли міні-грант на відновлення вітряка” - розповідає Андрій Савицький, ініціатор свята Млина, волонтер та активний мешканець села Гута.
“8000 гривень гранту дозволили розпочати ініціативу відродження вітряка і нам вдалося завдяки допомозі лісництву, відданій праці простих людей - мешканців села, підтримці підприємців та меценатів вдихнути нове життя в цей вітряк. Олена Бойчук, волонтер із Закарпаття, допомгла громаді розробити стратегію використання млина, як туристичного продукту, який матиме назву “тур вихідного дня в Гуті”. Андрій далі продовжує дивовижну розповідь: “Ми плануємо збудувати піч біля вітряка і кожен зможе приїхати сюди, змолоти муку в старовинному млині, спекти з цієї муки хліб і випити цілющої водиці з криниці поруч млина, вік якої не знає жоден із старожилів села.”
“Корпус волонтерів для сільських громад” - всеукраїнський проект, мета якого, використовуючи досвід впровадження Програми Розвитку Сільської Громади в селищі Гриців, що на Хмельниччині, та міжнародний досвід допомоги депресивним територіям, організувати Корпус Волонтерів для роботи в сільських громадах України. Заснований в 2008 році і втілюється за фінансової допомоги Агенства США з міжнародного розвитку (USAID) та підтримки корпорації “Сварог Вест Груп”.
Відроження старовинного млина та створеня туристичного продукту для невеличкої сільської громади - це дія, котра протирічить загальноприйнятому, виношеному десятиріччями радянської окупації, стереотипі про відсталість та недолугість українського села. Більш того, це лише один із десятків проектів волонтерів всеукраїнської ініціативи “Корпус волонтерів для сільських громад”. В 87 маленьких населенних пунктах Хмельницької, Дніпропетровської, Рівненської, Вінницької, Львівської, Закарпатської, Тернопільської, Миколаївської та Луганської областей на разі втілюються в життя ідеї тих, хто сам стає зміною, котру бажає бачити навколо себе: в селі Волиця Львівської області громада створює 2 криті автобусні зупинки біля школи; в селі Лозичне Шепетівського району Хмельницької області громада облаштовує дитячий ігровий майданчик та парк відпочинку; в с. Щурівчики розробляється проект “Щурівчицька світлиця” - культурно-просвітницький центр, який має забезпечити мешканців села доступом до інтернету. Своєрідним мотором до змін в сільській громаді стає волонтер - патрітична самовіддана людина, котра залюбки на 2 роки приїздить в село і намагаєтсья своїм досвідом та знаннями розворушити громаду. Щоб стати волонтером, претенденти заповнюють анкету на сайті проекту і протягом 7 - 10 днів проходять навчання “з особистісного розвитку”. Але до потенційного волонтера виставляються і вимоги: потрібно досягти 21 року, бути порядним, мати досвід володіння комп’ютером, мати бажання змінювати світ навколо себе. Сільські громади, котрі відчувають потребу в допомозі ззовні, також заповнюють анкету, щоб запросити до себе волонтера, котрий буде мешкати в їх селі (зазвичай, сільський голова та/ініціативна група громади надають гостю помешкання).
Про історію та місію проекту я запитувала у автора ідеї та однієї із засновників “Корпусу волонтерів для сільських громад” Наталю Гнатюк.
- Пані Наталю, як Ви прйшли до ідеї створення проекту?
- Отож, як я докотилася до такого життя (посміхається).
В 1997 році я поїхала як підприємець за обміном досвіду в штат Нью-Йорк, де зустрічала українські родини, спілкувалася з багатьма українськими пенсіонерами, що мешкали в передмісті і, врешті зрозуміла, які ці нещасні люди - відірвані від своєї землі. Відтоді почала пишатися, що я українка і мешкаю вдома. Повернувшись, почала думати, що ж я можу зробити для своєї країни і для свого рідного селища Гриців на Хмельниччині, котре на той час було депресивним, безперспективним, вимираючим. Першим кроком було рішення стати головою селищної ради. Лишаю свій бізнес в Хмельницькому і їду в Гриців. Знайомі, оточення, мешканці мого рідного селища, в якому я народилася і виросла, не могли зрозуміти мого вчинку. По-різному оцінювали, думали, що це “щось не те”, що або ж я всю землю в Грицеві хочу продати або ж ще що. Нікому в голову навіть не приходило, що тянуло мене в Гриців бажання змінити селище й відродити його. Все ж, вдалося перемогти на виборах і я стала селищним головою - відтоді розпочалися активні пошуки шляхів розвитку Грицева. В мене були гарні вчителі: волонер Корпусу Миру в Хмельницькому Вольфганг Фрайс навчив працювати з міжнародними фондами, писати проекти. Спілкуючися з підприємцями, ми зпрозуміли, що кластер - високоякісний продукт, що просувають підприємці - прйнятний не тільки для економіки, а кластерна модель може бути застосована до розвитку громад. Ми вирішили, що об’єднуємося і продаємо Гриців, як продукт. Це свого роду технології розвитку громади, а робота в сільській громаді - це професія.
Протягом 4-х років ми вчилися на власних помилках: заснували місцеву громадську організацію Асоціацію “Відродження Грицева”. На той час ми створювали щось унікальне і нетрадиційне для всіх. Після того, як вдалося розворушити Гриців, ми оглянулися на навколишні села і зрозуміли, що їм також потрібна допомога. Головний урок тих часів: без стратегії та бачення розвитку не буде.
І почали ми активні дії в селах, однак незважаючи на деяке розчарування, помилки допомогли нам знайти підхід до вирішення проблем сільської громади. За приклад ми взяли волонтерів Корпусу Миру США, котрі протягом 2-х років проживають в громаді. Роботу волонтера з боку не видно: він не копає траншеї, не закидає ями, а відкриває віконечно в світ для людей. Робота волонтера - знайти зацікавлення і об’єднати навколо ідеї громаду, звести все докупи.
- Куди рухається “Корпус волонтерів” далі? Яке майбутнє проекту і чи зможе він потенційно стати елементом загальнодежавної політики?
- З проекту має вийти 3 напрямки.
По-перше, для людей, котрі не є професіоналами, однак розуміють цінність українського села, “Корпус волонтерів” надаватиме підтримку та допомагатиме знайти напрямок дій. Ми рухаємося до можливості запровадження не двохрічної волонтерської роботи, а короткострокових волонтерських вчинків у селах. Наприклад, сільська громада намагається прокласти водопровід і шукає спеціаліста в цій справі, а десь в місті сумує спеціаліст - людина, котра, можливо вже дожила до пенсійного віку і могла б у вільний час попрацювати в селі. Наша завдання - звести докупи громаду і волонтера.
Другий напрямок розрахований на волонтерів, що мають досвід і можуть стати професійними організаторами громад. В майбутньому це має стати державною професією. Сьогодні в селах немає кого обрати головою, а громаду очолює хто-завгодно. Вибір має лишися, однак при сільському голові повинна бути людина-професіонал. Така модель існує в деяких країнах Європи і має назву “модератор соціальних змін”.
Третій напрямок - моя давня мрія - створити в Грицеві університет. Грицівська громада стає колискою, університетом для волонтерів і для тих, хто бажає відродити українське село.
- Чому для України село є важливим? Який потенціал ви бачите в сільській Україні?
- Село - це громада, а не просто територія, де живуть люди. Українське село - унікальне! В Європі вже такого немає: мешканці територій поблизу міст не спілкуються один з одним, немає спільного духу громади, а саме в цьому я бачу українську силу. Без цього духу Україна буде Америкою, Китаєм, Польщею - буде уніфікованою: переїдеш кордон і навіть не помітиш різниці. Український дух захований в селах. І ще дуже важливе спостереження зі свого досвіду: сільські громади зверху інші, ніж зсередини. Тут настільки глибоке коріння, що зовнішні речі дуже мало впливають на основні принципи життя в громаді.
- Як, на Вашу, думку українська діаспора може допомогти проекту? Чи може волонтерами стати українці, котра тривалий час проживали за кордоном?
- Звичайно, можна приїхати в сільську громаду волонтером, однак варто бути готовим, що легко не буде. Ми відбираємо у волонтери тих людей, котрі можуть справитися. Тут важливо усвідомити, що сільська громада набагато важливіша, ніж вона здається. Ніяка зверхність для громади неприйнятна. Важливо: волонтер приходить, щоб допомогти велетню піднятися. В будь-якому разі, ми готові до спілкування та пошуку спільних точок перетину зі всіма, кому небайдужа доля українського села і хто прагне допомогти.
Після розмови з Андрієм та пані Наталею на душі стало тепло і світло: перед очами з’явився млин, який, нарешті, знайшов свого мельника... Щороку 28 серпня відразу після жнив громада села Гута дружньо збирається біля вітряка і святкує свято врожаю і приходу осені, а з різних куточків країни йдуть гості з міст та сіл - змолоти й собі зерна, спекти пахучу булку в печі і випити цілющої водиці зі святого джерела.
Офіційний сайт проекту: www.volcorps.org.ua
Деталі також на фан-сторінці Корпусу волонтерів у facebook