Корупцію за гроші не подолаєш
На днях була на презентації Румунського досвіду боротьби з політичною корупцією. Виявляється, рецепт протидії корупції існує, однак, за словами ініціатора та координатора найбільш ефективної антикорупційної громадської кампанії в Румунії корупцію за гроші не подолаєш.
Аліна Мунджіу-Піппіді, за освітою політолог і нині професор Берлінського університету, експерт Ради Європи з антикорупції, у свій час провела академічне дослідження питання корупції та можливих антикорупційних дій в Румунії. І запропонувала пані Аліна найбільш активним громадським діячам втілити на практиці результати її напрацювань. Жоден не погодився. Відтак Аліна зрозуміла, що все в її силах і усвідомила, що вона особисто може очолити таку кампанію. І почалася справжня антикорупційна кухня...
http://www.facebook.com/media/set/?set=a.327231270649921.79724.278157378890644&type=1
Крок перший. Старт кампанії шантажу та інформування.
Спочатку була створена широка коаліція, до котрої долучилися студенти, професійні організації, профспілки. Як тільки Аліна розпочала кампанію, до неї потягнулися інші особистості, що мали високий громадський авторитет на національному рівні в Румунії. Утворилася команда, де рушійною силою були якраз...СТУДЕНТИ. Коаліція розпочала переговори з найменш впливовою політичною силою, котра збиралася йти на вибори до парламенту. Запропонували партії підписати договір з коаліцією про згоду партійного керівництва переглянути списки кандидатів від партії до парламенту, якщо вони не відповідатимуть громадським критерієм моральності та доброчесності. Серед ключових критеріїв, котрі розробили активісти, було наявність конфлікту інтересів у кандидата, а також практика зміни партії кандидатом більше, ніж 2 рази. Найменш популярна політична партія радо погодилася на угоду, так як коаліція обіцяла на усіх публічних заходах публічно оголошувати, що саме ця партія взялася за фільтрування кандидатів у своїх списках. Потім Аліна та ко звернулися до другої за рейтингом популярності знизу партії, запропонувавши підписати угоду, яку вже підписала перша найменш популярна партія...згоду отримали без особливих проблем. І так аж до правлячої на той час комуністичної партії - всі політичні сили дали публічно згоду на фільтрування своїх списків за критеріями коаліції. Водночас, медіа широко проінформували громадськість про рішення усіх політичних партій взаємодіяти з коаліцією.
Крок другий. Фільтрування.
Аліна та команда знайшли 72 журналіста-волонтера, котрі перевірили кожного кандидата в списку кожної політичної партії. Потім інші журналісти перевіряли роботу перших журналістів - щоб уникнути конфлікту інтересів та забезпечити максимальну об'єктивність. В результаті, коаліція сформувала чорні списки "аморальних" кандидатів у списках усіх політичних сил. Ці списки не опубліковувалися.
Крок третій. Шантаж.
Сформовані чорні списки "аморальних" кандидатів активісти непублічно надіслали спочатку найменш рейтинговій партії та запропонували добровільно відмовитися від "нечистих" кандидатів, погрожуючи опублікувати списки в ЗМІ. Партія без особливих проблем погодилася на вимогу активістів, і 14 недостойних довіри народу кандидатів було виключено зі списків. Потім активісти звернулися до інших партій, починаючи з найменш рейтингових, кожна з політичних сил викреслила кандидатів з "чорного списку" коаліції....окрім правлячої комуністичної. Комуністична партія з 90-та кандидатів у чорному списку, вилучила лише 40. Відтак, коаліціанти перейшли до наступної фази кампанії. До-речі, цікавий психологічний трюк - голови партій на думку коаліціантів користувалися "публічною амністією" і не перевірялися на відповідність критеріям. Потрібно ж було з кимось домовлятися та вести переговори...
Крок четвертий. Йдемо в маси.
Так як правляча політична сила відмовилася повністю відфільтрувати списки, громадська коаліція пішла в народ. Було розроблено та роздруковано більше двох мільйонів бюлетенів зі списками усіх кандидатів, де напроти кожного "недостойного" та не виключеного зі списку активісти зазначили, що не рекомендують голосувати за ці постаті. Студенти, профспілки, професійні організації розповсюдили ці бюлетені по всій країні, включаючи віддалені містечка та села. І народ не проголосував за комуністичну партію, котра, здавалося б, мала дуже високі рейтинги. Натомість, перемогу здобули найменш рейтингові партії.
І що з того?
За рік після виборів до парламенту в 2004 стрімко прискорився процес євроінтеграції Румунії, котра стала членом ЄС вже в 2007 році. Владні структури ЄС були просто в захваті стрімких змін в Румунії та ефективних антикорупційних дій. Відтоді критерії доброчесності стали невід'ємною частиною політичних процесів в Румунії. Була створена спеціальна агенція, котра перевіряла відповідність статків кандидатів в депутати їх задекларованим доходам. Принцип прозорості та доброчесності став поширюватися на інші галузі. Невдовзі розпочалася кампанія "ЗА ЧИСТІ УНІВЕРСИТЕТИ", рушієм якої стала молодь з західною освітою. Ключовий месадж кампанії: прозорий процес відбору професорського складу в університетах країни. Пішла ланцюгова реакція. Корупцію не перемогли, однак її рівень суттєво зменшили. А головне, був запущений масовий суспільний процес громадського контролю та несприйняття корупції.
Секрет успіху. Пошук шляху для України.
Пані Аліна Піппіді неодноразово повторювала, що ключовим рушієм успіху кампанії в Румунії була масова підтримка руху за чесні вибори з боку громадян країни. Особливо важливим гравцем кампанії стали саме студенти.
Якщо поглянути на Україну, то починаючи з Президента, закінчуючи серією спеціалізованих антикорупційних громадських організацій, всі декларують серйозний намір боротися з корупцією. Проводяться серйозні переговори, серйозні круглі столи, розробляються серйозні звіти серйозними аналітичними центрами, вносяться серйозні зміни до серйозних нормативно-правових актів...А Україна, як пасла задніх у світових антикорупційних рейтингах, так впевнено і продовжує рухатися до рівня Сомалі та Північної Кореї, очолюючи список найменш прозорих та доброчесних країн серед 43-х держав Європейського континенту. На цьому фоні смішно і абсурдно виглядають форуми євроатлантичної інтеграції та переконливі заклики державних мужів рухатися до ЄС...
На думку професора Піппіді, котра досліджує корупцію на високому академічному рівні, існує прямий пропорційний зв'язок між активністю громадянського суспільства та рівнем корупції в державі: чим більше розвинутий громадський сектор, тим менший рівень корупції. Саму тому найбільш ефективним способом подолати корупцію Аліна вважає розвиток громадського сектору. І тут питання: яким має бути критерій розвитку громадського сектору? В Україні зареєстровано десятки тисяч громадських організацій, діють тисячі, фінансування отримують мільйонами доларів з різного роду джерел, проводять масу заходів, а найбільше - конференцій, дискусій та круглих столів...а держава все ж переконливо скочується до рівня Сомалі та Північної Кореї.
Замислимося, скільки осіб в середньому стоїть за кожною громадською організацією, що діє в Україні? 100? 1000? 10 000?
На жаль, ні. Як показує практика, в середньому професійна добре розвинута НГО складається з 4-10 членів, котрі мало зацікавлені в збільшенні членства організації і майже не спроможні працювати зі звичайними пересічними людьми...Критерієм ефективності громадського сектору України, на жаль, не є кількість людей, що розуміють діяльність НГО та підтримують її. Немає бажання, мотивації, вмінь йти в народ, активізувати громадян, залучатися масовою підтримкою звичайних людей, котрі потерпають від знущань влади і лише вдома на кухні думають-гадають, як же ж погано живеться в Україні, як подорожчала гречка та як нахабно у нас в Україні влада краде. Народ потребує інструментів захисту від корупції. На жаль, громадські організації, котрі повинні були б ці інструменти розробляти та доносити до людей, переконливо та наполегливо варяться у власному соку, тупцюючи на місці.
І тут важливими є слова пані Аліни Піппіді, котра повела за собою тисячі та активізувала сотні звичайних громадян Румунії у боротьбі з політичною корупцією. ВОЛОНТЕРСЬКИЙ проект, ВОЛОНТЕРСЬКА праця - ось секрет успіху кампанії чистки парламенту в Румунії. Пані Аліна не вірить, що корупцію можна побороти за гроші, "ефективна антикорупція може відбутися без грантів" і лише за умови масового руху в країні. За ініціювання та координацію кампанії професор Піппіді не отримувала зарплату, і можливо, саме це спонукало широку підтримку дій Аліни лідерами громадської думки та тисячами громадян країни. За словами Піппіді, в світі існує ціла антикорупційна бізнес-індустрія, однак за гроші корупцію не подолаєш. Румунська кампанія, вартість якої спеціалісти оцінюють не менш як в $1,000,000, була проведена на волонтерських засадах. Фактичні витрати кампанії склали $80,000, котрі, в першу чергу, пішли на друк інформаційних матеріалів та на поїздки в регіони по країні.
Можливо, і нам вдасться, нарешті, припинити падіння України в прірву беззаконня та епідемічної корупції...Але, напевно, передумовою цього є переформатування діяльності громадських організацій України, котрі ключовим критерієм ефективності своїх проектів мали б ставити кількість громадян, що стоять за ними, підтримують їх, розуміють, та активно використовують їх результати.
Працювати зі звичайними людьми, створювати прості зрозумілі інструменти протидії корупції, доносити ці інструменти людям, взаємодіяти, а не конкурувати...
Виконувати більше та ефективніше, ніж за це платять.
Діяти, а не працювати.
Все ж таки, перспектива скотитися до рівня Сомалі та Північної Кореї світить усім нам, громадянам та мешканцям України.
І нам тут жити, усім разом.
Аліна Мунджіу-Піппіді, за освітою політолог і нині професор Берлінського університету, експерт Ради Європи з антикорупції, у свій час провела академічне дослідження питання корупції та можливих антикорупційних дій в Румунії. І запропонувала пані Аліна найбільш активним громадським діячам втілити на практиці результати її напрацювань. Жоден не погодився. Відтак Аліна зрозуміла, що все в її силах і усвідомила, що вона особисто може очолити таку кампанію. І почалася справжня антикорупційна кухня...
http://www.facebook.com/media/set/?set=a.327231270649921.79724.278157378890644&type=1
Крок перший. Старт кампанії шантажу та інформування.
Спочатку була створена широка коаліція, до котрої долучилися студенти, професійні організації, профспілки. Як тільки Аліна розпочала кампанію, до неї потягнулися інші особистості, що мали високий громадський авторитет на національному рівні в Румунії. Утворилася команда, де рушійною силою були якраз...СТУДЕНТИ. Коаліція розпочала переговори з найменш впливовою політичною силою, котра збиралася йти на вибори до парламенту. Запропонували партії підписати договір з коаліцією про згоду партійного керівництва переглянути списки кандидатів від партії до парламенту, якщо вони не відповідатимуть громадським критерієм моральності та доброчесності. Серед ключових критеріїв, котрі розробили активісти, було наявність конфлікту інтересів у кандидата, а також практика зміни партії кандидатом більше, ніж 2 рази. Найменш популярна політична партія радо погодилася на угоду, так як коаліція обіцяла на усіх публічних заходах публічно оголошувати, що саме ця партія взялася за фільтрування кандидатів у своїх списках. Потім Аліна та ко звернулися до другої за рейтингом популярності знизу партії, запропонувавши підписати угоду, яку вже підписала перша найменш популярна партія...згоду отримали без особливих проблем. І так аж до правлячої на той час комуністичної партії - всі політичні сили дали публічно згоду на фільтрування своїх списків за критеріями коаліції. Водночас, медіа широко проінформували громадськість про рішення усіх політичних партій взаємодіяти з коаліцією.
Крок другий. Фільтрування.
Аліна та команда знайшли 72 журналіста-волонтера, котрі перевірили кожного кандидата в списку кожної політичної партії. Потім інші журналісти перевіряли роботу перших журналістів - щоб уникнути конфлікту інтересів та забезпечити максимальну об'єктивність. В результаті, коаліція сформувала чорні списки "аморальних" кандидатів у списках усіх політичних сил. Ці списки не опубліковувалися.
Крок третій. Шантаж.
Сформовані чорні списки "аморальних" кандидатів активісти непублічно надіслали спочатку найменш рейтинговій партії та запропонували добровільно відмовитися від "нечистих" кандидатів, погрожуючи опублікувати списки в ЗМІ. Партія без особливих проблем погодилася на вимогу активістів, і 14 недостойних довіри народу кандидатів було виключено зі списків. Потім активісти звернулися до інших партій, починаючи з найменш рейтингових, кожна з політичних сил викреслила кандидатів з "чорного списку" коаліції....окрім правлячої комуністичної. Комуністична партія з 90-та кандидатів у чорному списку, вилучила лише 40. Відтак, коаліціанти перейшли до наступної фази кампанії. До-речі, цікавий психологічний трюк - голови партій на думку коаліціантів користувалися "публічною амністією" і не перевірялися на відповідність критеріям. Потрібно ж було з кимось домовлятися та вести переговори...
Крок четвертий. Йдемо в маси.
Так як правляча політична сила відмовилася повністю відфільтрувати списки, громадська коаліція пішла в народ. Було розроблено та роздруковано більше двох мільйонів бюлетенів зі списками усіх кандидатів, де напроти кожного "недостойного" та не виключеного зі списку активісти зазначили, що не рекомендують голосувати за ці постаті. Студенти, профспілки, професійні організації розповсюдили ці бюлетені по всій країні, включаючи віддалені містечка та села. І народ не проголосував за комуністичну партію, котра, здавалося б, мала дуже високі рейтинги. Натомість, перемогу здобули найменш рейтингові партії.
І що з того?
За рік після виборів до парламенту в 2004 стрімко прискорився процес євроінтеграції Румунії, котра стала членом ЄС вже в 2007 році. Владні структури ЄС були просто в захваті стрімких змін в Румунії та ефективних антикорупційних дій. Відтоді критерії доброчесності стали невід'ємною частиною політичних процесів в Румунії. Була створена спеціальна агенція, котра перевіряла відповідність статків кандидатів в депутати їх задекларованим доходам. Принцип прозорості та доброчесності став поширюватися на інші галузі. Невдовзі розпочалася кампанія "ЗА ЧИСТІ УНІВЕРСИТЕТИ", рушієм якої стала молодь з західною освітою. Ключовий месадж кампанії: прозорий процес відбору професорського складу в університетах країни. Пішла ланцюгова реакція. Корупцію не перемогли, однак її рівень суттєво зменшили. А головне, був запущений масовий суспільний процес громадського контролю та несприйняття корупції.
Секрет успіху. Пошук шляху для України.
Пані Аліна Піппіді неодноразово повторювала, що ключовим рушієм успіху кампанії в Румунії була масова підтримка руху за чесні вибори з боку громадян країни. Особливо важливим гравцем кампанії стали саме студенти.
Якщо поглянути на Україну, то починаючи з Президента, закінчуючи серією спеціалізованих антикорупційних громадських організацій, всі декларують серйозний намір боротися з корупцією. Проводяться серйозні переговори, серйозні круглі столи, розробляються серйозні звіти серйозними аналітичними центрами, вносяться серйозні зміни до серйозних нормативно-правових актів...А Україна, як пасла задніх у світових антикорупційних рейтингах, так впевнено і продовжує рухатися до рівня Сомалі та Північної Кореї, очолюючи список найменш прозорих та доброчесних країн серед 43-х держав Європейського континенту. На цьому фоні смішно і абсурдно виглядають форуми євроатлантичної інтеграції та переконливі заклики державних мужів рухатися до ЄС...
На думку професора Піппіді, котра досліджує корупцію на високому академічному рівні, існує прямий пропорційний зв'язок між активністю громадянського суспільства та рівнем корупції в державі: чим більше розвинутий громадський сектор, тим менший рівень корупції. Саму тому найбільш ефективним способом подолати корупцію Аліна вважає розвиток громадського сектору. І тут питання: яким має бути критерій розвитку громадського сектору? В Україні зареєстровано десятки тисяч громадських організацій, діють тисячі, фінансування отримують мільйонами доларів з різного роду джерел, проводять масу заходів, а найбільше - конференцій, дискусій та круглих столів...а держава все ж переконливо скочується до рівня Сомалі та Північної Кореї.
Замислимося, скільки осіб в середньому стоїть за кожною громадською організацією, що діє в Україні? 100? 1000? 10 000?
На жаль, ні. Як показує практика, в середньому професійна добре розвинута НГО складається з 4-10 членів, котрі мало зацікавлені в збільшенні членства організації і майже не спроможні працювати зі звичайними пересічними людьми...Критерієм ефективності громадського сектору України, на жаль, не є кількість людей, що розуміють діяльність НГО та підтримують її. Немає бажання, мотивації, вмінь йти в народ, активізувати громадян, залучатися масовою підтримкою звичайних людей, котрі потерпають від знущань влади і лише вдома на кухні думають-гадають, як же ж погано живеться в Україні, як подорожчала гречка та як нахабно у нас в Україні влада краде. Народ потребує інструментів захисту від корупції. На жаль, громадські організації, котрі повинні були б ці інструменти розробляти та доносити до людей, переконливо та наполегливо варяться у власному соку, тупцюючи на місці.
І тут важливими є слова пані Аліни Піппіді, котра повела за собою тисячі та активізувала сотні звичайних громадян Румунії у боротьбі з політичною корупцією. ВОЛОНТЕРСЬКИЙ проект, ВОЛОНТЕРСЬКА праця - ось секрет успіху кампанії чистки парламенту в Румунії. Пані Аліна не вірить, що корупцію можна побороти за гроші, "ефективна антикорупція може відбутися без грантів" і лише за умови масового руху в країні. За ініціювання та координацію кампанії професор Піппіді не отримувала зарплату, і можливо, саме це спонукало широку підтримку дій Аліни лідерами громадської думки та тисячами громадян країни. За словами Піппіді, в світі існує ціла антикорупційна бізнес-індустрія, однак за гроші корупцію не подолаєш. Румунська кампанія, вартість якої спеціалісти оцінюють не менш як в $1,000,000, була проведена на волонтерських засадах. Фактичні витрати кампанії склали $80,000, котрі, в першу чергу, пішли на друк інформаційних матеріалів та на поїздки в регіони по країні.
Можливо, і нам вдасться, нарешті, припинити падіння України в прірву беззаконня та епідемічної корупції...Але, напевно, передумовою цього є переформатування діяльності громадських організацій України, котрі ключовим критерієм ефективності своїх проектів мали б ставити кількість громадян, що стоять за ними, підтримують їх, розуміють, та активно використовують їх результати.
Працювати зі звичайними людьми, створювати прості зрозумілі інструменти протидії корупції, доносити ці інструменти людям, взаємодіяти, а не конкурувати...
Виконувати більше та ефективніше, ніж за це платять.
Діяти, а не працювати.
Все ж таки, перспектива скотитися до рівня Сомалі та Північної Кореї світить усім нам, громадянам та мешканцям України.
І нам тут жити, усім разом.