(no subject)
Гімн, який ми всі співали неодноразово, тепер відчувається зовсім інакше. Глибше і серйозніше.
"Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці..."
"Душу й тіло ми положим за нашу свободу..."
І кладуть же, кладуть, прямо зараз. Не я, інші, кращі за мене, сильніші та сміливіші, і я про них постійно думаю. Про тих, хто нас захищає, завдяки кому я можу спати вдома в Одесі - не скажу, що спокійно спати, але можу.
Click to view