(no subject)
От цікаво:
чому у школі нам дають найгірші вірші всіх тих українських поетів, які мають і хороші теж? Бо що може бути більш блювотним за "Рідна мова в рідній школі" і все у такому дусі? Чому розповідають про те, як ці поети/письменники мучилися, страждали, як їх розстрілювали... але ніхто не каже про те, що вони любили життя, жінок, вино, як були щасливими, як прогулювали і вилітали з університетів? Скільки можна прищеплювати у школі відчуття огиди до української літератури? Все ж було не так! Але ця ідеологія, ця показовість... Чому у деяких школах вивчають "Сонячну машину" Винниченка, але ніде - його ж "Брехню"? Бо у "Брехні" вона не може обрати між трьома коханцями, а "Сонячна машина" - це досить цнотливо (і мало не найгірше, що написав Винниченко, ага)?
У нас так завжди: літературознавство і література у школі - значно далі одне від одного, ніж фізика і фізкультура взагалі.
чому у школі нам дають найгірші вірші всіх тих українських поетів, які мають і хороші теж? Бо що може бути більш блювотним за "Рідна мова в рідній школі" і все у такому дусі? Чому розповідають про те, як ці поети/письменники мучилися, страждали, як їх розстрілювали... але ніхто не каже про те, що вони любили життя, жінок, вино, як були щасливими, як прогулювали і вилітали з університетів? Скільки можна прищеплювати у школі відчуття огиди до української літератури? Все ж було не так! Але ця ідеологія, ця показовість... Чому у деяких школах вивчають "Сонячну машину" Винниченка, але ніде - його ж "Брехню"? Бо у "Брехні" вона не може обрати між трьома коханцями, а "Сонячна машина" - це досить цнотливо (і мало не найгірше, що написав Винниченко, ага)?
У нас так завжди: літературознавство і література у школі - значно далі одне від одного, ніж фізика і фізкультура взагалі.