Молодість як вирок.

Mar 10, 2009 22:46

Нас все життя вчили поважати старших людей, досвід, роки загалом... Та чому ніхто не вчив поважати молодість? Чому ніхто не дослухається, не вважає за потрібне спробувати зрозуміти?
Коли я висловлюю якусь думку на форумі, абощо (будь-яке місце, де прочитати написане можуть не тільки мої друзі-знайомі), у 90 % випадків отримаю коментар із якимось особистим закидом типу : "ти занадто мала, щоб про таке писати", "ти нічого не розумієш через власний вік", "та що ти взагалі можеш знати", "таких дітей, як ти, треба ізолювати від суспільства (знищити, помістити в колонію суворого режиму і все таке подібне)". Майже всі вислови "незгодних" містять якусь особисту образу, яка якось стосується віку. Чому? Чому нас вчили поважати думки старших, чому нас вчили бути толерантними, чому нас вчили розмежовувати дискусію і особистість, але ніхто ніколи не вчить поважати думку молодих (юних)? І кожен вважає за потрібне зазначити, які ж ми "молоді недосвідчені чмо, що псують обличчя матінки-планети...", "в наші часи такого ніколи не було, що за молодь пішла", "жах", "вы все тупыееее!". Здебільшого із купою граматичних помилок, нелогічними аргументами ( якщо вони там взагалі є), претензією на вищість і впевненим закидом тільки тому, що "воно" від мене старше на кілька (кілька десятків) років.
Не розумію.

На цвинтарі розстріляних ілюзій.

Previous post Next post
Up