Мій маленький тайфун
Відчуття, ніби у квартирі побувала "Катріна", а тут всього лише ночувала моя люба команда...
Спочатку ми чесно хотіли піти на Маккартні, при чому Олька, до якої ми зайшли перед тим, як їхати на Майдан, намагалася відмовити нас від цієї авантюру у будь-який спосіб. При цьому ми з Анею і Пархом виявили неабиякий стоїцизм і наполягли, що йти справді варто, не дивлячись на те, що надворі "разверзлись все хляби небесные". За компанію з нами зібрався Вася... Ми пройшли метрів 100 під страшною зливою, зрозуміли, що нічого бодай трохи сухого на собі вже не маємо і повернулися до Ольки дивитися футбол, Пола і Футураму. При чому Вася нам сказав разів 15: " ****, я вас ненавиджу, в мене був сухий одяг, я ж казав, давайте залишимося!".Через брак іншого одягу відповідних розмірів Оліна матуся (от добра душа!) нам всім видала чудові халати. Особливо звабливо виглядав Сашко (Парх) у леопардовому короткому вбранні. Десь о десятій годині моя мила команда з'ясувала, що батьки мої поїхали до Чернігова і "хата вільна". Звичайно, всі дружно вирішили, де вони будуть ночувати на цей раз. По дорозі хотіли купити горілку, та, оскільки я була категорично проти, взяли 4 літри вина. Подивилися Пола з вимкненим світлом і запальничками, створивши ілюзію "міні-майдану". Потім пили вино з корицею, без, чаєм, кавою... Особливо цікаво виглядали ми, коли чистили картоплю під пісні "ОЕ", дуже виразно жестикулючи з ножами у руках. І десь біля третьої години з'ясувалося, що кудись подівся мій кіт. В мене почалася справжню паніка, бо "ніде нема", а ще якийсь даун відкрив вікно на балконі і двері туди, тому досить вірогідним було те, що котик вирішив "політати". Плюс щойно пішов Вася, тому "домашня худоба" могла вискочити через вхідні двері. Оля з Анею почали бігати навколо будинку з криками: "Ларс, кс-кс-кс", але його не було ніде. Нарешті десь після години пошуків, я знайшла цю заразу в обшивці канапи, звідки вона досить агресивно шипіла. Виконавши важливу місію, всі пішли спати.
Загалом, я досить щаслива: це вперше, коли моя команда нічого не розбила і не зламала за час свого перебування у моїй квартирі. Або я ще не знайшла уламки...
Спочатку ми чесно хотіли піти на Маккартні, при чому Олька, до якої ми зайшли перед тим, як їхати на Майдан, намагалася відмовити нас від цієї авантюру у будь-який спосіб. При цьому ми з Анею і Пархом виявили неабиякий стоїцизм і наполягли, що йти справді варто, не дивлячись на те, що надворі "разверзлись все хляби небесные". За компанію з нами зібрався Вася... Ми пройшли метрів 100 під страшною зливою, зрозуміли, що нічого бодай трохи сухого на собі вже не маємо і повернулися до Ольки дивитися футбол, Пола і Футураму. При чому Вася нам сказав разів 15: " ****, я вас ненавиджу, в мене був сухий одяг, я ж казав, давайте залишимося!".Через брак іншого одягу відповідних розмірів Оліна матуся (от добра душа!) нам всім видала чудові халати. Особливо звабливо виглядав Сашко (Парх) у леопардовому короткому вбранні. Десь о десятій годині моя мила команда з'ясувала, що батьки мої поїхали до Чернігова і "хата вільна". Звичайно, всі дружно вирішили, де вони будуть ночувати на цей раз. По дорозі хотіли купити горілку, та, оскільки я була категорично проти, взяли 4 літри вина. Подивилися Пола з вимкненим світлом і запальничками, створивши ілюзію "міні-майдану". Потім пили вино з корицею, без, чаєм, кавою... Особливо цікаво виглядали ми, коли чистили картоплю під пісні "ОЕ", дуже виразно жестикулючи з ножами у руках. І десь біля третьої години з'ясувалося, що кудись подівся мій кіт. В мене почалася справжню паніка, бо "ніде нема", а ще якийсь даун відкрив вікно на балконі і двері туди, тому досить вірогідним було те, що котик вирішив "політати". Плюс щойно пішов Вася, тому "домашня худоба" могла вискочити через вхідні двері. Оля з Анею почали бігати навколо будинку з криками: "Ларс, кс-кс-кс", але його не було ніде. Нарешті десь після години пошуків, я знайшла цю заразу в обшивці канапи, звідки вона досить агресивно шипіла. Виконавши важливу місію, всі пішли спати.
Загалом, я досить щаслива: це вперше, коли моя команда нічого не розбила і не зламала за час свого перебування у моїй квартирі. Або я ще не знайшла уламки...