Маріуполь, рибоконсервний комбінат
Сергій Іванович
Маріуполь, рибоконсервний комбінат, 50-ті роки. Розташовувався в гирлі Кальміуса біля Горострова і порту Азовсталі, де до 1775 року існував адмінцентр Кальміуської паланки Запорізької Січі. Рибкомбінат давно закритий за відсутності риби. У лютому 2022 закрилися і меткомбінати. Читав свідчення сучасників і дані статистики, як на початку ХХ століття після багатих виловів минулих часів велика риба, особливо червона, була виловлена.
Криза рибних ресурсів вирішилась у 1914-1920 рр. зменшенням населення на узбережжі Азовського і Чорного морів, мінімізацією риболовецького флоту і сіток та відсутністю експорту рибопродукції та ікри. Рекордні вилови після воєнного лихоліття відновилися.
У голодомори 1921-1922 і 1932-1934 риба рятувала, хоча у тридцяті роки почали виловлювати тюльку. У приморських селах смертей від голоду не було. Море вициділи на початку сорокових: людей на будівництва заводів понаїхало багато, завищені соцплани рибколгоспи не виконували.
Друга криза вирішилася черговою світовою війною. З жовтня 1941 року по визволення Криму в травні 1944-го Азов'я було зоною бойових дій. Промислове рибальство обмежене, за вихід в море без дозволу комендатури німці вішали на березі, радянський СМЕРШ діяв без адвокатів.
Три роки відсутності рибальства вплинули на фантастичні розміри риби і обсяги вилову. Річний план рибацьких артілей Маріупольського рибзаводу при мінімумі плавзасобів і сіток був виконаний до 1 червня 1944 року.
Третя рибна криза співпала з розпадом срср і продовжується до сих пір. Так як Третя світова війна з її зброєю масового знищення є згубною для всієї біоти та іхтіофауни - проблема відтворення рибних ресурсів вирішувалась демографічним регресом населення.
Але не зменшенням вилову риби у відносних показниках. Донними тралами з дрібною ячією сіток виловлювали під час весняного нересту навіть малька. Тарань в українські міста і селища Надазов'я привозили з Єйську і нижнього Дніпра. Рибні розплідники, які існували при комбінатах ім. Ілліча і Азовсталі, зі зміною власника Метінвестом були закриті.
Неконтрольоване браконьєрство, відсутність відтворення малька, масштабне забруднення моря та підвищення його солоності побудовою Керченського мосту вплинуло на стан водних і рибних ресурсів. Маємо те, що маємо. Проблема андропогенного впливу вже не вирішується мілітарним фактором, принаймні у такому форматі.
Ревіталізація природних ресурсів неможлива без повернення України у Надазов'я і Крим. Без системних змін у корумпованому рибному бізнесі і політиці ноосфера, на жаль, буде реагувати все жорсткіше на виклики і загрози сьогодення. Гармонія з Природою, чітке реагування на екосистемні потреби Моря, Риби, Флори і Фауни - концептуальне завдання всіх поколінь!!
Фото зі сторінки Сергія Скрипки. За вітрилами видно домни Азовсталі.
Маріуполь, рибоконсервний комбінат, 50-ті роки. Розташовувався в гирлі Кальміуса біля Горострова і порту Азовсталі, де до 1775 року існував адмінцентр Кальміуської паланки Запорізької Січі. Рибкомбінат давно закритий за відсутності риби. У лютому 2022 закрилися і меткомбінати. Читав свідчення сучасників і дані статистики, як на початку ХХ століття після багатих виловів минулих часів велика риба, особливо червона, була виловлена.
Криза рибних ресурсів вирішилась у 1914-1920 рр. зменшенням населення на узбережжі Азовського і Чорного морів, мінімізацією риболовецького флоту і сіток та відсутністю експорту рибопродукції та ікри. Рекордні вилови після воєнного лихоліття відновилися.
У голодомори 1921-1922 і 1932-1934 риба рятувала, хоча у тридцяті роки почали виловлювати тюльку. У приморських селах смертей від голоду не було. Море вициділи на початку сорокових: людей на будівництва заводів понаїхало багато, завищені соцплани рибколгоспи не виконували.
Друга криза вирішилася черговою світовою війною. З жовтня 1941 року по визволення Криму в травні 1944-го Азов'я було зоною бойових дій. Промислове рибальство обмежене, за вихід в море без дозволу комендатури німці вішали на березі, радянський СМЕРШ діяв без адвокатів.
Три роки відсутності рибальства вплинули на фантастичні розміри риби і обсяги вилову. Річний план рибацьких артілей Маріупольського рибзаводу при мінімумі плавзасобів і сіток був виконаний до 1 червня 1944 року.
Третя рибна криза співпала з розпадом срср і продовжується до сих пір. Так як Третя світова війна з її зброєю масового знищення є згубною для всієї біоти та іхтіофауни - проблема відтворення рибних ресурсів вирішувалась демографічним регресом населення.
Але не зменшенням вилову риби у відносних показниках. Донними тралами з дрібною ячією сіток виловлювали під час весняного нересту навіть малька. Тарань в українські міста і селища Надазов'я привозили з Єйську і нижнього Дніпра. Рибні розплідники, які існували при комбінатах ім. Ілліча і Азовсталі, зі зміною власника Метінвестом були закриті.
Неконтрольоване браконьєрство, відсутність відтворення малька, масштабне забруднення моря та підвищення його солоності побудовою Керченського мосту вплинуло на стан водних і рибних ресурсів. Маємо те, що маємо. Проблема андропогенного впливу вже не вирішується мілітарним фактором, принаймні у такому форматі.
Ревіталізація природних ресурсів неможлива без повернення України у Надазов'я і Крим. Без системних змін у корумпованому рибному бізнесі і політиці ноосфера, на жаль, буде реагувати все жорсткіше на виклики і загрози сьогодення. Гармонія з Природою, чітке реагування на екосистемні потреби Моря, Риби, Флори і Фауни - концептуальне завдання всіх поколінь!!
Фото зі сторінки Сергія Скрипки. За вітрилами видно домни Азовсталі.