все починається з поганого смаку
Vadim Labas
Це ж треба, нашкрябили те що могли, щоб "по пацанськи дати отвєточку " за Енгельс.
А тільки вчора пройшла велика нарада вкс рф по підготовки тушок до обстрілів в 25 році.
Атмосфера на нараді була напружена. Показники технічного забезпечення на дуже низьких рівнях.
Ще б пак, майже 2 десятка тушок, які повинні виконувати завдання, стоять нерухомі. І після кожного виліту мінусується все більше і більше.
Якщо збережеться такий темп, то до кінця року не буде чим ті завдання виконувати.
Проблема цього доволі проста, і в той же час ніхто не знає, як її вирішити. Складається вона з саботажу, грошей і кривих рук.
Ми мали деякі заперечення до основних тез на нараді, але вирішили скромно промовчати. Внесемо свої корективи пізніше. 🙂
Загалом по обстрілам, в цьому році їх буде менше. По ряду різних причин. Але, якщо в 24 ми відпочивали від х32, то в цьому вони будуть мабуть основною нашою проблемою. Накопичено їх багато, літаків носіїв збільшено вдвічі. Ця крива, велика дура, має дуже велике відхилення від цілі. Тож страждати, як завжди, буде цивільне населення.
Мабуть літаки ту22м3 зараз повинні будуть внестись в список пріоритетних цілей. Бо лиха вони нароблять багато.
Позиції на старті нового року доволі спірні. У нас посилене ППО, у них накопиченні проблеми. Джокером в цій грі стають наші бпла, які вже пробивають захист Енгельса. І це дає надію на те, що нам буде трохи легше.
=====
Валентин Лученко-Синявський
П'ять років тому я написав таке:
"Біда України не в поганих дорогах та ідіотах урядовцях. Біда України в поганому смаку, совку головного мозку та толерантності до злодійства.
Але все починається з поганого смаку. З оцих ваших блістящих піджаків, лосін, що обтягують тлусті стегна, норкових шуб за +10 за Цельсієм, дорогі мої брати і сестри. Дивлячись на все це, читаючи погані вірші, якими ви захоплюєтесь, хочеться тікати світ за очі з вашої України, бо моєї України тут вже майже не лишилося."
Багато чого змінилося з того часу. Поганий смак нікуди не дівся, але це не біда. Можна терпіти. Тікати з України я не хочу, бо насправді немає куди. Україна єдина в Європі країна, в якій поки можна буди вільною людиною. Україна бореться і перемагає. Я не хочу, щоб Україна стала членом ЄС.
Це ж треба, нашкрябили те що могли, щоб "по пацанськи дати отвєточку " за Енгельс.
А тільки вчора пройшла велика нарада вкс рф по підготовки тушок до обстрілів в 25 році.
Атмосфера на нараді була напружена. Показники технічного забезпечення на дуже низьких рівнях.
Ще б пак, майже 2 десятка тушок, які повинні виконувати завдання, стоять нерухомі. І після кожного виліту мінусується все більше і більше.
Якщо збережеться такий темп, то до кінця року не буде чим ті завдання виконувати.
Проблема цього доволі проста, і в той же час ніхто не знає, як її вирішити. Складається вона з саботажу, грошей і кривих рук.
Ми мали деякі заперечення до основних тез на нараді, але вирішили скромно промовчати. Внесемо свої корективи пізніше. 🙂
Загалом по обстрілам, в цьому році їх буде менше. По ряду різних причин. Але, якщо в 24 ми відпочивали від х32, то в цьому вони будуть мабуть основною нашою проблемою. Накопичено їх багато, літаків носіїв збільшено вдвічі. Ця крива, велика дура, має дуже велике відхилення від цілі. Тож страждати, як завжди, буде цивільне населення.
Мабуть літаки ту22м3 зараз повинні будуть внестись в список пріоритетних цілей. Бо лиха вони нароблять багато.
Позиції на старті нового року доволі спірні. У нас посилене ППО, у них накопиченні проблеми. Джокером в цій грі стають наші бпла, які вже пробивають захист Енгельса. І це дає надію на те, що нам буде трохи легше.
=====
Валентин Лученко-Синявський
П'ять років тому я написав таке:
"Біда України не в поганих дорогах та ідіотах урядовцях. Біда України в поганому смаку, совку головного мозку та толерантності до злодійства.
Але все починається з поганого смаку. З оцих ваших блістящих піджаків, лосін, що обтягують тлусті стегна, норкових шуб за +10 за Цельсієм, дорогі мої брати і сестри. Дивлячись на все це, читаючи погані вірші, якими ви захоплюєтесь, хочеться тікати світ за очі з вашої України, бо моєї України тут вже майже не лишилося."
Багато чого змінилося з того часу. Поганий смак нікуди не дівся, але це не біда. Можна терпіти. Тікати з України я не хочу, бо насправді немає куди. Україна єдина в Європі країна, в якій поки можна буди вільною людиною. Україна бореться і перемагає. Я не хочу, щоб Україна стала членом ЄС.