Один из взятых в плен северокорейских военных 2005 года... 19 лет.
Alexander Kovalenko
Лидер КНДР, луноликий Чен Ын, отправил за тысячи километров в чужую страну воевать 19-летних... не опытных, подготовленных, матёрых волков войны, а просто иделогически промытых юношей, готовых умирать за солнцеликого...
Что путин, что Чен Ын в этом схожи, им плевать кого кидать в мясорубку, плевать на жизни и на будущее, главное момент. Их момент, деградированного бытия.
Первые пленные - не последние. Надеюсь мы этот козырь и наши южнокорейские друзья разыграют максимально эффективно.
=====
Diana Makarova · ИЗ ШИРОКИХ ШТАНИН, доповнення
Ще пару рядків про роспаспорти, та й грець з ними.
Мій товариш лишився на окупованій території.
Пройшло два роки, перш ніж він щось написав. Не мені. Передавав через треті руки. Говорив, що живий. Що потягали до допитів. Що роботи немає, якщо не маєш роспаспорту. Що, мабуть, буде згоджуватись на роспаспорт.
- Нехай бере! - рішуче передала я через треті руки.
Нехай бере. Задача - вижити. І дочекатись звільнення або можливості виїхати все ж звідти. І перебратись до вільного світу будь-яким колом.
Зараз велетенська кількість українців бере російські паспорти.
Їхнє право. Право вижити. Їх поставили на таку розтяжку. Щоправда, в цю розтяжку входить і можливість мобілізації до російської армії. Але туди мобілізують в будь-якому випадку, маєш ти їхній паспорт чи ні.
Одним словом, тут кожен вирішує для себе сам. Або за нього вже вирішили. Альтернатива - підвал.
Але.
Коли ми звільнимо цих людей...
(хто там кричить - якщо? Сама знаю про якщо, закрийте вже ваше якщо, не травіть душу)
Коли українські люди якимось чином, якимось колом, все ж повернуться до вільних наших земель...
вони мають право вільно й спокійно сказати:
- Так, я змушений був брати той їхній паспорт. Я спалюю його нахрін. Я в Україні. Я вдома.
Але для цього потрібно здійснити кілька дрібниць
1. Мати силу і волю так сказати.
2. Мати хоробрість це сказати.
3. Мати чесність це сказати, оту саму неубієнну внутрішню чесність.
4. Звільнити окуповані наші землі.
наче все. Нічого не забула?
Лидер КНДР, луноликий Чен Ын, отправил за тысячи километров в чужую страну воевать 19-летних... не опытных, подготовленных, матёрых волков войны, а просто иделогически промытых юношей, готовых умирать за солнцеликого...
Что путин, что Чен Ын в этом схожи, им плевать кого кидать в мясорубку, плевать на жизни и на будущее, главное момент. Их момент, деградированного бытия.
Первые пленные - не последние. Надеюсь мы этот козырь и наши южнокорейские друзья разыграют максимально эффективно.
=====
Diana Makarova · ИЗ ШИРОКИХ ШТАНИН, доповнення
Ще пару рядків про роспаспорти, та й грець з ними.
Мій товариш лишився на окупованій території.
Пройшло два роки, перш ніж він щось написав. Не мені. Передавав через треті руки. Говорив, що живий. Що потягали до допитів. Що роботи немає, якщо не маєш роспаспорту. Що, мабуть, буде згоджуватись на роспаспорт.
- Нехай бере! - рішуче передала я через треті руки.
Нехай бере. Задача - вижити. І дочекатись звільнення або можливості виїхати все ж звідти. І перебратись до вільного світу будь-яким колом.
Зараз велетенська кількість українців бере російські паспорти.
Їхнє право. Право вижити. Їх поставили на таку розтяжку. Щоправда, в цю розтяжку входить і можливість мобілізації до російської армії. Але туди мобілізують в будь-якому випадку, маєш ти їхній паспорт чи ні.
Одним словом, тут кожен вирішує для себе сам. Або за нього вже вирішили. Альтернатива - підвал.
Але.
Коли ми звільнимо цих людей...
(хто там кричить - якщо? Сама знаю про якщо, закрийте вже ваше якщо, не травіть душу)
Коли українські люди якимось чином, якимось колом, все ж повернуться до вільних наших земель...
вони мають право вільно й спокійно сказати:
- Так, я змушений був брати той їхній паспорт. Я спалюю його нахрін. Я в Україні. Я вдома.
Але для цього потрібно здійснити кілька дрібниць
1. Мати силу і волю так сказати.
2. Мати хоробрість це сказати.
3. Мати чесність це сказати, оту саму неубієнну внутрішню чесність.
4. Звільнити окуповані наші землі.
наче все. Нічого не забула?