досвід Молдови та Румунії показує, наскільки цінною є діаспора в поворотних моментах
Алі Татар-заде
досвід Молдови та Румунії показує, наскільки цінною є діаспора в поворотних моментах, в тому числі електоральних.
Україна в мирний час цього не рахувала, але тепер кризова діаспора вирісла до нечуваного маштабу і нам варто врахувати цей досвід.
Ще до початку явища я розробляв цю тему, що називається, в стіл.
Зарубіжні діаспори я пропоную поділити на найтрадиційніші одиниці українського світогляду: Клини.
Клин це сукупність кількох споріднених держав або одна велика, іноді навіть частина одної великої.
Головне у Клинах - унікальна спеціфіка (не порівняти Калиновий у Канаді та Малиновий на Кубані, еге ж?).
Політику щодо залучення діаспорян слід проводити автономно за кожним клином, обмінюючися лише досвідом, а не правом прецеденту.
Які місії покладено на кожний клин?
У різній пропорції та навіть складі, це таке:
- просування культури нашої Метрополії
- збереження етнографічних рис
- лобіювання інтересів Метрополії у своїх країнах
- створення візитівки України, вітрини у побуті
- збір коштів для благодійности
- творення запасних аеродромів для мешканців українського "материка"
- інтелектуальна та політична участь у виборчому і ширше соціальному процесі метрополії
Звідки я вкрав цю модель?
Щоби ви не ламали голови, я скажу: в грецької та італійської колонізації, від часів античности до генуезців Криму.
І скажу вам, що це були дуже ефективні моделі
=====
Алі Татар-заде
для митця, що розповідає історії, дуже важливі кінці та початки сесії.
Я маю на увазі такі відомі прийоми, як кінець серії, кінець розділу, антракт в театрі, кінець параграфу у підручнику з історії. Кінець визначає новий початок, і то буквально.
Наприклад, можна розповісти історію, де початком буде спільна і одночасна боротьба поляків й українців проти нищення своїх держав, а кінцем - Листопадовий чин.
(в такому становищі знаходяться інтектуально-історичні суперечки наших держав сьогодні).
Спільний похід Пилсудського і Петлюри можна завершити жорстокою війною УПА та АК, і знову промовисто зробити павзу. Потім перейти до дружби антисовітських дисидентів по два боки Збручу і завершити якимсь сучасним раздраєм між Києвом і Варшавою.
Проте можна розповідати інакше, це справа монтажу.
Листопадовий чин - початок, похід Пилсудського і Петлюри - кінець.
Санація нехай відкриває розділ, що закінчується перемогою Солідарносці та Руху над червоним дияволом.
Зовсім інший ефект історії, чи не так?
Нехай історія не скінчається поганим, а починається з поганого.
Це зрешті відомо ще китайським афористам, які казали що історичний час - це коли починається ера нещасть, а неісторичний - коли історія закінчується і все гармонізує (так, тепер ви знаєте, в кого Фукуяма започив свій афоризм).
Кінець має бути надихаючим, а жахіття - двигуном сюжету, що наближає такий кінець.
===
Eugene Vasyliev
І завжди підкреслювати, що будь-які розборки між нами завжди завершувалися попаданням обох під Москву
---
Алі Татар-заде
я б вас тут трохи виправив: не завершувалися (!) а призводили до, - а завершувалися героїчним доланням наслідків )) Хоча вашу думку цілком розділяю
---
Eugene Vasyliev
Алі Татар-заде тоді напрошується початок серії - чергові розборки між нами
досвід Молдови та Румунії показує, наскільки цінною є діаспора в поворотних моментах, в тому числі електоральних.
Україна в мирний час цього не рахувала, але тепер кризова діаспора вирісла до нечуваного маштабу і нам варто врахувати цей досвід.
Ще до початку явища я розробляв цю тему, що називається, в стіл.
Зарубіжні діаспори я пропоную поділити на найтрадиційніші одиниці українського світогляду: Клини.
Клин це сукупність кількох споріднених держав або одна велика, іноді навіть частина одної великої.
Головне у Клинах - унікальна спеціфіка (не порівняти Калиновий у Канаді та Малиновий на Кубані, еге ж?).
Політику щодо залучення діаспорян слід проводити автономно за кожним клином, обмінюючися лише досвідом, а не правом прецеденту.
Які місії покладено на кожний клин?
У різній пропорції та навіть складі, це таке:
- просування культури нашої Метрополії
- збереження етнографічних рис
- лобіювання інтересів Метрополії у своїх країнах
- створення візитівки України, вітрини у побуті
- збір коштів для благодійности
- творення запасних аеродромів для мешканців українського "материка"
- інтелектуальна та політична участь у виборчому і ширше соціальному процесі метрополії
Звідки я вкрав цю модель?
Щоби ви не ламали голови, я скажу: в грецької та італійської колонізації, від часів античности до генуезців Криму.
І скажу вам, що це були дуже ефективні моделі
=====
Алі Татар-заде
для митця, що розповідає історії, дуже важливі кінці та початки сесії.
Я маю на увазі такі відомі прийоми, як кінець серії, кінець розділу, антракт в театрі, кінець параграфу у підручнику з історії. Кінець визначає новий початок, і то буквально.
Наприклад, можна розповісти історію, де початком буде спільна і одночасна боротьба поляків й українців проти нищення своїх держав, а кінцем - Листопадовий чин.
(в такому становищі знаходяться інтектуально-історичні суперечки наших держав сьогодні).
Спільний похід Пилсудського і Петлюри можна завершити жорстокою війною УПА та АК, і знову промовисто зробити павзу. Потім перейти до дружби антисовітських дисидентів по два боки Збручу і завершити якимсь сучасним раздраєм між Києвом і Варшавою.
Проте можна розповідати інакше, це справа монтажу.
Листопадовий чин - початок, похід Пилсудського і Петлюри - кінець.
Санація нехай відкриває розділ, що закінчується перемогою Солідарносці та Руху над червоним дияволом.
Зовсім інший ефект історії, чи не так?
Нехай історія не скінчається поганим, а починається з поганого.
Це зрешті відомо ще китайським афористам, які казали що історичний час - це коли починається ера нещасть, а неісторичний - коли історія закінчується і все гармонізує (так, тепер ви знаєте, в кого Фукуяма започив свій афоризм).
Кінець має бути надихаючим, а жахіття - двигуном сюжету, що наближає такий кінець.
===
Eugene Vasyliev
І завжди підкреслювати, що будь-які розборки між нами завжди завершувалися попаданням обох під Москву
---
Алі Татар-заде
я б вас тут трохи виправив: не завершувалися (!) а призводили до, - а завершувалися героїчним доланням наслідків )) Хоча вашу думку цілком розділяю
---
Eugene Vasyliev
Алі Татар-заде тоді напрошується початок серії - чергові розборки між нами