Vassyl Trylis · НЕСПОДЇВАНЕ ПРО СУРЖИК
Стосунки української й росїйської мов можна представити (для кращої виразности) моделлю великого злодїйського мішка, куди злодїй вкинув наше сало, але й багато чого зовсїм іншого, ще й добре це все перемішав за кількасот років. Вийшла карикатура, але саме на наше, а не яке інше сало. Бо сало є сало, його важко спортити. Але можна. Але важко. Злодїєві, вважай, це не вдалося. Правда, він не особливо й старався.
Та не в цьому суть. Це все було й відбулося - і давайте уявимо собі, що минуло назавжди. Може й не минуло, але насправдї це не дуже важливо. Бо ми нарештї зрозуміли, що сталося з нашим салом, і тепер маємо час і натхнення подумати, що з ним робити далї. Сало можна забрати, а можна з погордою викинути. Але ж сало - це тільки модель. Метафора. Та й то не дуже переконлива.
А ще тут маємо до дїла з деякими таємницями злодїйського ремесла. Коли злодїй краде велике сало, то надкусює його з різних боків, обслинює й забруднює. Щоб хоч трохи встигнути наїстись, а якщо спіймають, то щоб сало не впізнали, та зрештою щоб хазяїн сала просто згидувався його забирати.
Нам складнїше. Сьогоднї оце пожоване й заслиняне «сало» дісталося нам у виглядї так званого СУРЖИКУ. Це не проста суміш тих і тих слів, це набагато складнїше явище, і його треба зрозуміти не вопше, а докорінно, до найдрібнїшого сумнївного явища в нашій мові. Задача не з простих - а ви що, чекаєте простої чіткої методички на 12 сторінок? Простим і загальнодоступним є оцей мій популїстський текст, а фактична серйозна робота над суржиком буде довгою й копіткою. Втїхою ж стане те, що в шию вас нїхто не підганятиме, а ви неспішно й з величезним задоволенням повертатимете собі найдорожчий духовний скарб - нашу справжню рідну мову. Більш того, як при всякій умілій та розумній реставрацїї, ви будете нашу мову оновлювати, вдосконалювати, збагачувати. Не без помилок і заносів - то на те ця робота має стати не просто колективною, а всенародною. Це найкращий спосіб відсїювати помилки, невдалі опудала та всякі інші манївцї.
Навіщо нам ця морока з суржиком? Хто й заради чого буде возитися з калїкою-гібридом, коли маємо свою унормовану лїтературну мову, якою написано тисячі й тисячі прекрасних книжок, документів, публїцистики, кінофільмів, спектаклїв, обрядів, пісень?
Це неправда. Як це не тяжко доходить до свідомости, але сучасної української лїтературної мови немає. Є якісь паростки, зародки, острівцї, але все тоне в засиллї московської кальки, московського синтаксису, стилю, мислення в формі фактичного українсько-росїйського есперанто, скорочено - росперанто. Якщо ви здатні побачити, відчути нашу нинїшню «грамотну» мову як отаке росперанто, то мусите погодитися, що це й є найтяжчий, найстрашнїший суржик. Порівняно з ним народний суржик виявляється принаймнї відвертим, нелицемірним відображенням нашої духовної реальности.
А далї треба зробити ще один крок. Треба зрозуміти, що ВИКИДАТИ СУРЖИК НА СМІТНИК НЕ МОЖНА ! Це не сало, це незмірно важливіше й дорожче. І зберігається це золото в сучасній росїйській мові, а значить і в суржику. Це величезний лексичний фонд, який споконвіку належав нам, але якого ми тепер цураємось, бо його, бач, осквернили москалї. І сама московська мова разом з цим фондом сьогоднї вільна, а тому краще розвинута й достосована до реальних потреб суспільства, нїж українська, що триста років була колоніальною й залишається нею й нинї.
Наша майбутня мова має величезний шанс збагатитися. Вона має НЕОДМІННО забрати своє сало й дати йому свою раду. Це цїлком реальний скарб, на відміну від міфічного скарбу Полуботка. Он він лежить у нашому суржику й росїйській мові. Це буде, повторюю, довга й копітка робота, але інший шлях розвитку мови (з неминучим «ручним управлїнням») тільки погіршить становище й приведе до її виродження, а далї й цїлком логічної смерти.
===
Олекса Негребецький Гуманїтарій
Оце недавно ще раз замислився про англїйську мову. У нїй є слова староанглїйські, а до них повно датських, а зверху повно французьких. На одне й те саме поняття -- по три-чотири слова походженням з різних мов. І нїчого, всьому світові нав'язали. А наші викиданцї так захопилися складанням і просуванням «антисуржиків», що вже не тільки «ждати» й «держати» готові викинути, а й усї слова, які хоч віддалено нагадують росїянські.
---
Vassyl Trylis
Олекса Негребецький Гуманїтарій Запозичення -- це нормальний природний процес. Якщо він "перебирає міру", то це ознака глухого, неусвідомленого протесту проти чинної норматиної мови.
Але в будь-якому випадку проти мовної стихії не попреш. А полїтика адмінїстрування мови взагалї дурна й погибельна. Тільки вільний розвиток мови ДАЄ ЇЙ ШАНС -- але не гарантує успішного розквіту. Так що нива філологам стелиться ой не легка. І стерня коле.
Та не в цьому суть. Це все було й відбулося - і давайте уявимо собі, що минуло назавжди. Може й не минуло, але насправдї це не дуже важливо. Бо ми нарештї зрозуміли, що сталося з нашим салом, і тепер маємо час і натхнення подумати, що з ним робити далї. Сало можна забрати, а можна з погордою викинути. Але ж сало - це тільки модель. Метафора. Та й то не дуже переконлива.
А ще тут маємо до дїла з деякими таємницями злодїйського ремесла. Коли злодїй краде велике сало, то надкусює його з різних боків, обслинює й забруднює. Щоб хоч трохи встигнути наїстись, а якщо спіймають, то щоб сало не впізнали, та зрештою щоб хазяїн сала просто згидувався його забирати.
Нам складнїше. Сьогоднї оце пожоване й заслиняне «сало» дісталося нам у виглядї так званого СУРЖИКУ. Це не проста суміш тих і тих слів, це набагато складнїше явище, і його треба зрозуміти не вопше, а докорінно, до найдрібнїшого сумнївного явища в нашій мові. Задача не з простих - а ви що, чекаєте простої чіткої методички на 12 сторінок? Простим і загальнодоступним є оцей мій популїстський текст, а фактична серйозна робота над суржиком буде довгою й копіткою. Втїхою ж стане те, що в шию вас нїхто не підганятиме, а ви неспішно й з величезним задоволенням повертатимете собі найдорожчий духовний скарб - нашу справжню рідну мову. Більш того, як при всякій умілій та розумній реставрацїї, ви будете нашу мову оновлювати, вдосконалювати, збагачувати. Не без помилок і заносів - то на те ця робота має стати не просто колективною, а всенародною. Це найкращий спосіб відсїювати помилки, невдалі опудала та всякі інші манївцї.
Навіщо нам ця морока з суржиком? Хто й заради чого буде возитися з калїкою-гібридом, коли маємо свою унормовану лїтературну мову, якою написано тисячі й тисячі прекрасних книжок, документів, публїцистики, кінофільмів, спектаклїв, обрядів, пісень?
Це неправда. Як це не тяжко доходить до свідомости, але сучасної української лїтературної мови немає. Є якісь паростки, зародки, острівцї, але все тоне в засиллї московської кальки, московського синтаксису, стилю, мислення в формі фактичного українсько-росїйського есперанто, скорочено - росперанто. Якщо ви здатні побачити, відчути нашу нинїшню «грамотну» мову як отаке росперанто, то мусите погодитися, що це й є найтяжчий, найстрашнїший суржик. Порівняно з ним народний суржик виявляється принаймнї відвертим, нелицемірним відображенням нашої духовної реальности.
А далї треба зробити ще один крок. Треба зрозуміти, що ВИКИДАТИ СУРЖИК НА СМІТНИК НЕ МОЖНА ! Це не сало, це незмірно важливіше й дорожче. І зберігається це золото в сучасній росїйській мові, а значить і в суржику. Це величезний лексичний фонд, який споконвіку належав нам, але якого ми тепер цураємось, бо його, бач, осквернили москалї. І сама московська мова разом з цим фондом сьогоднї вільна, а тому краще розвинута й достосована до реальних потреб суспільства, нїж українська, що триста років була колоніальною й залишається нею й нинї.
Наша майбутня мова має величезний шанс збагатитися. Вона має НЕОДМІННО забрати своє сало й дати йому свою раду. Це цїлком реальний скарб, на відміну від міфічного скарбу Полуботка. Он він лежить у нашому суржику й росїйській мові. Це буде, повторюю, довга й копітка робота, але інший шлях розвитку мови (з неминучим «ручним управлїнням») тільки погіршить становище й приведе до її виродження, а далї й цїлком логічної смерти.
===
Олекса Негребецький Гуманїтарій
Оце недавно ще раз замислився про англїйську мову. У нїй є слова староанглїйські, а до них повно датських, а зверху повно французьких. На одне й те саме поняття -- по три-чотири слова походженням з різних мов. І нїчого, всьому світові нав'язали. А наші викиданцї так захопилися складанням і просуванням «антисуржиків», що вже не тільки «ждати» й «держати» готові викинути, а й усї слова, які хоч віддалено нагадують росїянські.
---
Vassyl Trylis
Олекса Негребецький Гуманїтарій Запозичення -- це нормальний природний процес. Якщо він "перебирає міру", то це ознака глухого, неусвідомленого протесту проти чинної норматиної мови.
Але в будь-якому випадку проти мовної стихії не попреш. А полїтика адмінїстрування мови взагалї дурна й погибельна. Тільки вільний розвиток мови ДАЄ ЇЙ ШАНС -- але не гарантує успішного розквіту. Так що нива філологам стелиться ой не легка. І стерня коле.