Ольга Мусафирова · ХЕРСОН. ВИСОКА ВОДА
У Національному музеї України у Другій світовій відкрито фотовиставку Виктория Ивлева Вікторії Івлєвоі. Річниця підриву Росією Каховськоі ГЕС і день української журналістики тепер майже співпадають.
Презентація почалася з того, з чого Віка зазвичай починає свої публічні виступи: «Я - российская гражданка. Простите меня, если сможете.»
Для тих, хто недочуває. Івлєва не просить українців пробачити злочинну країну іі народження, а лише її, Вікторії Івлєвоі, паспортну приналежність до Росії. Ніби цьому можна зарадити власноруч… Людина виняткової честі, таланту і відваги відчуває сором перед Україною, біль за неї. Намагалася протидіяти імперській російській сутності все професійне життя, - та марно. І, знаєте, завжди знайдеться хтось, хто відповість:» Не пробачу.» А вона схилить голову: винна.
Журналістка, що з 2014 року безальтернативно засвідчила у матеріалах і фото свою позицію стосовно агресії, «біла ворона», Івлєва із двома дорослими синами з початком вторгнення перебралася до України. Волонтерять самозречено у найгарячіших місцях на Сході країни, куди більшість фейсбучних критиків носа не поткне. При цьому Віка пише і знімає, документуючи таким чином російські злочини. Коли раптом не читали, задайте на пошук « Лисик. Последние дни», до прикладу.
А в музеї її роботи про Херсонщину, залиту смертоносною водою.
«Ми не знаємо, скільки сотень, тисяч або більше мирних мешканців загинуло на лівому, окупованому березі Дніпра. Жахлива правда відкриється лише після звільнення».
Ідіть і дивіться, коротше кажучи. Виставка безкоштовна, та принагідно не здати на «Мавік» для наших морпіхів - гріх. Реквізити банки на виставці і на ФБ-сторінці Вікторії.
Ну і з нашим спільним святом, дорога колего.
Презентація почалася з того, з чого Віка зазвичай починає свої публічні виступи: «Я - российская гражданка. Простите меня, если сможете.»
Для тих, хто недочуває. Івлєва не просить українців пробачити злочинну країну іі народження, а лише її, Вікторії Івлєвоі, паспортну приналежність до Росії. Ніби цьому можна зарадити власноруч… Людина виняткової честі, таланту і відваги відчуває сором перед Україною, біль за неї. Намагалася протидіяти імперській російській сутності все професійне життя, - та марно. І, знаєте, завжди знайдеться хтось, хто відповість:» Не пробачу.» А вона схилить голову: винна.
Журналістка, що з 2014 року безальтернативно засвідчила у матеріалах і фото свою позицію стосовно агресії, «біла ворона», Івлєва із двома дорослими синами з початком вторгнення перебралася до України. Волонтерять самозречено у найгарячіших місцях на Сході країни, куди більшість фейсбучних критиків носа не поткне. При цьому Віка пише і знімає, документуючи таким чином російські злочини. Коли раптом не читали, задайте на пошук « Лисик. Последние дни», до прикладу.
А в музеї її роботи про Херсонщину, залиту смертоносною водою.
«Ми не знаємо, скільки сотень, тисяч або більше мирних мешканців загинуло на лівому, окупованому березі Дніпра. Жахлива правда відкриється лише після звільнення».
Ідіть і дивіться, коротше кажучи. Виставка безкоштовна, та принагідно не здати на «Мавік» для наших морпіхів - гріх. Реквізити банки на виставці і на ФБ-сторінці Вікторії.
Ну і з нашим спільним святом, дорога колего.