До 1770-х нічого московського на азовському узбережжі не було
Сергій Іванович
Зверну увагу на лівобережжя Міусу, східне Надазов'я. Карта 1725 року, Таганрога та інших містечок там немає бути з ганебного для Пєтра І Прутського походу 1711 року.
Так ні, ліплять на мапу те, що давно московити знесли під нуль.
До 1770-х нічого московського на азовському узбережжі не було. Тільки запорожці в гирлі Кальміусу адмінцентр Кальміуської паланки з початку 1740-х облаштували та зимівники і рибні заводи набудували.
Якби турецький візир не узяв найбільший хабар того часу - кілька возів коштовностями і міхами від царя і не випустив його разом з оточеними на Пруті армією, генштабом і двором - Україна у вигляді Гетьманщини і Січі отримали б незалежність у липні 1711 року. А Османська імперія мала б кордони в межах колишніх Астраханського, Казанського і Сибірського ханств. Не судилося...
Тому відслідковуємо і боремося з корупцією на всіх ланках, особливо в найвищій. Питання життєздатності держави і нації - аби гідне майбутнє не перекупили внутрішні і зовнішні вороженьки у верхах!!
=====
Алі Татар-заде
минулі роки, від Незалежности, - творів і кінотворів про воєнні часи України, створені самими українцями, майже не було. Навіть епопею із Богуном зробили польский кіновелетень та російський актор.
Що вже казати про "Визвольні Змагання", УПА, Карпатську Русь ітд.
Тепер це буде.
У війну та після війни митцям дуже хочеться поговорити про війну. Але не завжди їм вистаче духу висловитись про війну поточну - так, щоб ніхто не дав в зуби та якась впливова комісія не вписала навпроти імені "галочьку".
І вони втілюватимуть це про війни минулі.
Буде багато таких творів.
І це на добре.
Звісно, критика буде неприхильна. Хто ж не знає "закльопочніков", тобто людей які побачать не тої марки закльопку панцира і напишуть ядучий коментар, що стане приговором фільму. А пугвиці! а дати! а схожість несхожість! тут буде де порізвитися і історикам і фолкхістори і ділетантам.
Проте я тримаю в умі, що кожен художній твір - це висловлювання автора.
Частіше за все, автор просто не міг не вихлюпнути це назовні, інакше б він, літерально, помер.
Раніше не було ніяких потреб в душі екранізувати події 1918 і ще ранішу епоху, особливо військові часи.
Авторів не розривало від бажання це втілити - глядача від бажання побачити.
Пам'ятаю часи, коли найбільшою проблемою в Україні було, чи цілувалися Скрипка з Лорак. Це була тепла ванна, з якої не хотілося виходити.
Зверну увагу на лівобережжя Міусу, східне Надазов'я. Карта 1725 року, Таганрога та інших містечок там немає бути з ганебного для Пєтра І Прутського походу 1711 року.
Так ні, ліплять на мапу те, що давно московити знесли під нуль.
До 1770-х нічого московського на азовському узбережжі не було. Тільки запорожці в гирлі Кальміусу адмінцентр Кальміуської паланки з початку 1740-х облаштували та зимівники і рибні заводи набудували.
Якби турецький візир не узяв найбільший хабар того часу - кілька возів коштовностями і міхами від царя і не випустив його разом з оточеними на Пруті армією, генштабом і двором - Україна у вигляді Гетьманщини і Січі отримали б незалежність у липні 1711 року. А Османська імперія мала б кордони в межах колишніх Астраханського, Казанського і Сибірського ханств. Не судилося...
Тому відслідковуємо і боремося з корупцією на всіх ланках, особливо в найвищій. Питання життєздатності держави і нації - аби гідне майбутнє не перекупили внутрішні і зовнішні вороженьки у верхах!!
=====
Алі Татар-заде
минулі роки, від Незалежности, - творів і кінотворів про воєнні часи України, створені самими українцями, майже не було. Навіть епопею із Богуном зробили польский кіновелетень та російський актор.
Що вже казати про "Визвольні Змагання", УПА, Карпатську Русь ітд.
Тепер це буде.
У війну та після війни митцям дуже хочеться поговорити про війну. Але не завжди їм вистаче духу висловитись про війну поточну - так, щоб ніхто не дав в зуби та якась впливова комісія не вписала навпроти імені "галочьку".
І вони втілюватимуть це про війни минулі.
Буде багато таких творів.
І це на добре.
Звісно, критика буде неприхильна. Хто ж не знає "закльопочніков", тобто людей які побачать не тої марки закльопку панцира і напишуть ядучий коментар, що стане приговором фільму. А пугвиці! а дати! а схожість несхожість! тут буде де порізвитися і історикам і фолкхістори і ділетантам.
Проте я тримаю в умі, що кожен художній твір - це висловлювання автора.
Частіше за все, автор просто не міг не вихлюпнути це назовні, інакше б він, літерально, помер.
Раніше не було ніяких потреб в душі екранізувати події 1918 і ще ранішу епоху, особливо військові часи.
Авторів не розривало від бажання це втілити - глядача від бажання побачити.
Пам'ятаю часи, коли найбільшою проблемою в Україні було, чи цілувалися Скрипка з Лорак. Це була тепла ванна, з якої не хотілося виходити.