Andrew Titarenko · ТРОШКИ ПРО ПРИФРОНТОВІ ДОРОГИ
Скажу відразу, що питання корупції на будівництві доріг в Україні я не вивчав.Додам лише, що будівництво доріг практично завжди включає корупцію будь-де. Наприклад, коли ми жили у Вініпезі, у Манітобі, в кінці 90х, ми були членами одного привілейованого клубу, де у виконавчій раді був найбільший місцевий будівник доріг. Так от, його компанія клала асфальт виклично з жовтня до квітня. Трюк був у тому, що асфальт, що покладено під дощем чи снігом більше року не тримається, так що його знову треба класти через рік. Компанія мала стабільні замовлення на роки. Тим більше що у тій же раді були і чиновники міської адміністрації. Та й перевірити якість виконання робіт практично неможливо. Тобто - кради, як хочеш. Але не будувати дороги також неможливо, і пристойні дороги біля лінії фронту абсолютно необхідні для ВСУ. Скільки ж витрачати на дороги, коли є нагальна потреба закупівлі зброї - також питання відкрите.
Але я про зовсім інше. День у день я бачу волання про "зраду", коли йдеться про будівництво чи ремонт доріг за кілька десятків кілометрів від лінії фронту, буцім київська влада кладе дороги для росіян. Автори подають себе такими патріотами, що аж ну. Це вже зовсім інша історія. Давайте трохи подумаємо, що це насправді означає.
1. Автори переконані самі, і переконують читачів, що прорив фронту росіянами і їхній глибокий наступ неминучі. Мовляв, не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно.
2. Автори активно шкодять наданню ВСУ можливості швидкого маневру військами вздовж лінії фронту в разі російського наступу.
3. Автори активно намагаються створити максимально складні умови для перекидання з глибини резервів ВСУ до лінії фронту.
Список можна продовжити, але і цього достатньо. Дороги у сучасній мобільній моторизованій війні критично важливі, як у наступі, так і у обороні. Доречі, протягом Другої Світової Війни було збудовано чимало доріг, серед яких найбільш знані - це хайвеї з Британської Колумбії до Аляски, з Індії через Бірму до Південного Китаю, чи німецька система доріг Рейхсавтобан. Далі можна почитати тут: https://www.ibiblio.org/hyperwar/USA/BigL/BigL-4.html (англійською). Тобто "зрада" точно є, але зовсім не там, де спершу здається.
Але я про зовсім інше. День у день я бачу волання про "зраду", коли йдеться про будівництво чи ремонт доріг за кілька десятків кілометрів від лінії фронту, буцім київська влада кладе дороги для росіян. Автори подають себе такими патріотами, що аж ну. Це вже зовсім інша історія. Давайте трохи подумаємо, що це насправді означає.
1. Автори переконані самі, і переконують читачів, що прорив фронту росіянами і їхній глибокий наступ неминучі. Мовляв, не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно.
2. Автори активно шкодять наданню ВСУ можливості швидкого маневру військами вздовж лінії фронту в разі російського наступу.
3. Автори активно намагаються створити максимально складні умови для перекидання з глибини резервів ВСУ до лінії фронту.
Список можна продовжити, але і цього достатньо. Дороги у сучасній мобільній моторизованій війні критично важливі, як у наступі, так і у обороні. Доречі, протягом Другої Світової Війни було збудовано чимало доріг, серед яких найбільш знані - це хайвеї з Британської Колумбії до Аляски, з Індії через Бірму до Південного Китаю, чи німецька система доріг Рейхсавтобан. Далі можна почитати тут: https://www.ibiblio.org/hyperwar/USA/BigL/BigL-4.html (англійською). Тобто "зрада" точно є, але зовсім не там, де спершу здається.