10 стратегій маніпулювання засобами масової інформації
Вадим Хомаха
Ноам Хомскі - "10 стратегій маніпулювання засобами масової інформації" (неавторизований переклад з англійської)
1. Стратегія відволікання
Основний елемент соціального контролю - це стратегія відволікання, яка полягає у відволіканні уваги громадськості від важливих питань і змін, що визначаються політичними та економічними елітами, за допомогою техніки затоплення або безперервного потоку відволікань та незначної інформації.
2. Створення проблем, а незабаром - пропонування рішень
Цей метод також називають “проблема-реакція-рішення”. Створюється проблема, “ситуація”, яка має викликати певну реакцію у громадськості, так що це стає головним із кроків, які ви хочете прийняти. Наприклад: дозволити розгортання та посилення міського насильства або організація кривавих атак, щоб громадськість вимагала заходів безпеки та на шкоду свободі. Або: створити економічну кризу, щоб прийняти як необхідне зло скорочення соціальних прав та демонтаж публічних послуг.
3. Стратегія "крок за кроком"
Щоб прийняти неприйнятне, просто застосовуйте це поступово, краплинно, протягом кількох років. Так були радикально нові соціоекономічні умови (неолібералізм) нав'язані протягом 1980-х та 1990-х років: мінімальна держава, приватизація, нестабільність, гнучкість, масове безробіття, зарплати, які не гарантують гідний дохід, низка змін, які б могли спровокувати революцію, якби їх застосували відразу.
4. Стратегія відтермінування
Ще один спосіб прийняти непопулярне рішення - презентувати його як “болісне і необхідне”, забезпечивши громадську підтримку для майбутнього застосування. Легше прийняти майбутню жертву, ніж негайне знищення. Спочатку, тому що зусилля не використовуються відразу. Потім, тому що громадськість, маси, завжди мають тенденцію наївно очікувати, що “завтра все буде краще” й що жертви, яку вимагають, можна уникнути. Це дає громадськості більше часу звикнути до ідеї зміни й прийняти її з без спротиву, коли настане час.
5. Звертатися до громадськості, як до малечі
Реклама для загальної публіки здебільшого використовує мову, аргументацію, людей й особливо інтонацію дітей, часто наближену до слабкості, нібито глядач є маленькою дитиною або розумово відсталим. Чим більше хтось намагається обдурити глядача, тим більше він схильний приймати тон, що інфантилізує. Чому? “Якщо звертатися до людини, ніби їй 12 років або менше, то через приховані сенси вона з певною імовірністю матиме таку ж реакцію або відповідь, також позбавлену критичного сенсу, які має людина віком 12 років або молодше.”
6. Використовувати емоційну сторону більше за рефлексію
Використання емоційного аспекту є класичною технікою для спричинення короткого замикання на раціональному аналізі, і врешті-решт до критичного сенсу особистості. Ба більше, використання емоційного реєстру відкриває двері до несвідомого для впровадження або прищеплення ідей, бажань, страхів і тривог, компульсій, або спонукання до певної поведінки.
7. Тримати громадськість в невіданні та посередності
Робити громадськість нездатною розуміти технології та методи, які використовуються для контролю та поневолення. Якість освіти, яку нав'язують соціальним класам нижчого ступеня, має бути якомога біднішою та посередньою, щоб розрив невігластва, який є між нижчими та верхніми класами, був і надалі залишався недосяжним для нижчих класів.
8. Спонукати громадськість бути задоволеною посередністю
Сприяти вірі громадськості, що бути дурним, вульгарним та неосвіченим є модно.
9. Посилювати самозвинувачення
Нав'язувати індивіду вину за його нещастя через його недостатній інтелект, здібності, або зусилля. Тож, замість того, щоб бунтувати проти економічної системи, індивід самозвинувачується та відчуває провину, що створює депресію, один із наслідків якої є пригнічення його дії. І без дії, немає революції!
10. Знати індивідів краще, ніж вони знають себе
Упродовж останніх 50 років прогрес науки створив розрив між знаннями громадськості та домінуючими елітами - тими, хто є володарями та кермувальниками. Завдяки біології, нейробіології та застосованій психології, “система” отримала витончене розуміння людської істоти, як у фізичному сенсі, так і у психологічному. Система краще знайома з пересічною людиною, ніж вона знає себе. Це означає, що "система" здебільшого має більший контроль і велику владу над індивідами, ніж індивіди над собою.
===
Вадим Хомаха
Геть усі компоненти присутні у пропагандонських гівномарафонах.
=====
Inna Kurochkina і Francesco Benedetti в Florence, Тоскана.
Петицию за признание независимости Чеченской Республики Ичкерия Европейским Союзом, составленную итальянским историком из Флоренции Франческо Бенедетти Francesco Benedetti, подписала депутат Европейского Парламента от Польши Анна Фотыга Anna Fotyga.
Это означает, что так же как и Верховная Рада Украины, признавшая факт независимости и оккупации Чеченской Республики Ичкерия Российской Федерацией, Европейский Парламент может принять резолюцию о признании независимости ЧРИ.
В этой программе сам Франческо Бенедетти объясняет, какова процедура этого последовательного и справедливого шага. Обязательно посмотрите, здесь полный текст петиции на русском. Я вас уверяю, что профессиональный историк из Флоренции, посвятивший вопросу независимости и оккупации Чеченской Республики несколько томов, написал настолько грамотный и безупречный текст, что никакие "российские либералы" уже не смогут убедить европейцев, что Россия права, что вторглась в суверенное государство, оккупировала его и убила треть чеченского народа.
Франческо Бенедетти прав, что взывает к разуму самих Европейцев. Европейцы обязаны признать независимость Ичкерии, чтобы, кроме всего, вернуть доверие к Западу и его демократическим институтам, которое очень сильно пошатнулось.
Если вы еще не подписали петицию, подпишите по ссылке или по QR коду
Ноам Хомскі - "10 стратегій маніпулювання засобами масової інформації" (неавторизований переклад з англійської)
1. Стратегія відволікання
Основний елемент соціального контролю - це стратегія відволікання, яка полягає у відволіканні уваги громадськості від важливих питань і змін, що визначаються політичними та економічними елітами, за допомогою техніки затоплення або безперервного потоку відволікань та незначної інформації.
2. Створення проблем, а незабаром - пропонування рішень
Цей метод також називають “проблема-реакція-рішення”. Створюється проблема, “ситуація”, яка має викликати певну реакцію у громадськості, так що це стає головним із кроків, які ви хочете прийняти. Наприклад: дозволити розгортання та посилення міського насильства або організація кривавих атак, щоб громадськість вимагала заходів безпеки та на шкоду свободі. Або: створити економічну кризу, щоб прийняти як необхідне зло скорочення соціальних прав та демонтаж публічних послуг.
3. Стратегія "крок за кроком"
Щоб прийняти неприйнятне, просто застосовуйте це поступово, краплинно, протягом кількох років. Так були радикально нові соціоекономічні умови (неолібералізм) нав'язані протягом 1980-х та 1990-х років: мінімальна держава, приватизація, нестабільність, гнучкість, масове безробіття, зарплати, які не гарантують гідний дохід, низка змін, які б могли спровокувати революцію, якби їх застосували відразу.
4. Стратегія відтермінування
Ще один спосіб прийняти непопулярне рішення - презентувати його як “болісне і необхідне”, забезпечивши громадську підтримку для майбутнього застосування. Легше прийняти майбутню жертву, ніж негайне знищення. Спочатку, тому що зусилля не використовуються відразу. Потім, тому що громадськість, маси, завжди мають тенденцію наївно очікувати, що “завтра все буде краще” й що жертви, яку вимагають, можна уникнути. Це дає громадськості більше часу звикнути до ідеї зміни й прийняти її з без спротиву, коли настане час.
5. Звертатися до громадськості, як до малечі
Реклама для загальної публіки здебільшого використовує мову, аргументацію, людей й особливо інтонацію дітей, часто наближену до слабкості, нібито глядач є маленькою дитиною або розумово відсталим. Чим більше хтось намагається обдурити глядача, тим більше він схильний приймати тон, що інфантилізує. Чому? “Якщо звертатися до людини, ніби їй 12 років або менше, то через приховані сенси вона з певною імовірністю матиме таку ж реакцію або відповідь, також позбавлену критичного сенсу, які має людина віком 12 років або молодше.”
6. Використовувати емоційну сторону більше за рефлексію
Використання емоційного аспекту є класичною технікою для спричинення короткого замикання на раціональному аналізі, і врешті-решт до критичного сенсу особистості. Ба більше, використання емоційного реєстру відкриває двері до несвідомого для впровадження або прищеплення ідей, бажань, страхів і тривог, компульсій, або спонукання до певної поведінки.
7. Тримати громадськість в невіданні та посередності
Робити громадськість нездатною розуміти технології та методи, які використовуються для контролю та поневолення. Якість освіти, яку нав'язують соціальним класам нижчого ступеня, має бути якомога біднішою та посередньою, щоб розрив невігластва, який є між нижчими та верхніми класами, був і надалі залишався недосяжним для нижчих класів.
8. Спонукати громадськість бути задоволеною посередністю
Сприяти вірі громадськості, що бути дурним, вульгарним та неосвіченим є модно.
9. Посилювати самозвинувачення
Нав'язувати індивіду вину за його нещастя через його недостатній інтелект, здібності, або зусилля. Тож, замість того, щоб бунтувати проти економічної системи, індивід самозвинувачується та відчуває провину, що створює депресію, один із наслідків якої є пригнічення його дії. І без дії, немає революції!
10. Знати індивідів краще, ніж вони знають себе
Упродовж останніх 50 років прогрес науки створив розрив між знаннями громадськості та домінуючими елітами - тими, хто є володарями та кермувальниками. Завдяки біології, нейробіології та застосованій психології, “система” отримала витончене розуміння людської істоти, як у фізичному сенсі, так і у психологічному. Система краще знайома з пересічною людиною, ніж вона знає себе. Це означає, що "система" здебільшого має більший контроль і велику владу над індивідами, ніж індивіди над собою.
===
Вадим Хомаха
Геть усі компоненти присутні у пропагандонських гівномарафонах.
=====
Inna Kurochkina і Francesco Benedetti в Florence, Тоскана.
Петицию за признание независимости Чеченской Республики Ичкерия Европейским Союзом, составленную итальянским историком из Флоренции Франческо Бенедетти Francesco Benedetti, подписала депутат Европейского Парламента от Польши Анна Фотыга Anna Fotyga.
Это означает, что так же как и Верховная Рада Украины, признавшая факт независимости и оккупации Чеченской Республики Ичкерия Российской Федерацией, Европейский Парламент может принять резолюцию о признании независимости ЧРИ.
В этой программе сам Франческо Бенедетти объясняет, какова процедура этого последовательного и справедливого шага. Обязательно посмотрите, здесь полный текст петиции на русском. Я вас уверяю, что профессиональный историк из Флоренции, посвятивший вопросу независимости и оккупации Чеченской Республики несколько томов, написал настолько грамотный и безупречный текст, что никакие "российские либералы" уже не смогут убедить европейцев, что Россия права, что вторглась в суверенное государство, оккупировала его и убила треть чеченского народа.
Франческо Бенедетти прав, что взывает к разуму самих Европейцев. Европейцы обязаны признать независимость Ичкерии, чтобы, кроме всего, вернуть доверие к Западу и его демократическим институтам, которое очень сильно пошатнулось.
Если вы еще не подписали петицию, подпишите по ссылке или по QR коду