Лікійська стежка. Вогні Химер
О п’ятій ранку мене розбудив намаз, все ок, але динамік так рипів, що я спросоння не могла второпати, що то воно таке.
Оскільки Оліпм ми вже підкорили, і наш шлях лежав вниз до моря, то можна було і розслабитися. Спали аж до 7.30, потім снідали, знову все було дуже смачне.
Потім вирішили ще попити кави на терасі з файними краєвидами. Тому вийшли аж о 10.00, це був найпізніший старт за всі дні походу)
Ось так виглядає наше пристанище з дороги. Ще раз нагадаю, мова про Панораму
Тут ми знову розійшлися, половина групи пішла стежкою, половина дорогою. Приємним бонусом став гранатовий сад, з отакенними гранатами. Ми їх і їли, і пакували в рюкзаки, і швиденько тікали, щоб нас не застали за цією справою.
Перейшовши велику автостраду, від таких вже і відвикли, ми опинилися в містечку Улупінар.
Воно славиться форельними господарствами і ресторанчиками на воді.
Спочатку ми не планували їсти рибу, а тому скупилися в місцевому магазині сосисками та сиром, щоб було, що посмажити на вогнях Химер і рушили далі. А потім мені раптом так запахло смаженою рибою, що я не втрималася і потягла всіх до ресторану. Зайшли в той що був поряд на шляху і не прогадали. Форель та закуски були дуже смачними, ми ледве із-за столу виповзли після такого ситного обіду.
І не диво, що потім вгору йти зовсім не хотілося)
На ночівлю вирішили стати біля верхніх вогнів Химер на перемичці. Місце дуже класне, звідти видно і Тахтали, і море, і вогні поряд)
Ввечері заварили чаю та посмажили сосиски на вогнях Химер, полюбувалися вечірнім Чиралі. Аж не віриться, що ми майже у цілі, і що завтра вже будемо купатися в морі)
Тахтали звідси така велична, і як ми на неї піднялися)
Вночі якась істота стрибала по внутрішньому тенту намету, тож мені не дуже добре спалося)
Оскільки Оліпм ми вже підкорили, і наш шлях лежав вниз до моря, то можна було і розслабитися. Спали аж до 7.30, потім снідали, знову все було дуже смачне.
Потім вирішили ще попити кави на терасі з файними краєвидами. Тому вийшли аж о 10.00, це був найпізніший старт за всі дні походу)
Ось так виглядає наше пристанище з дороги. Ще раз нагадаю, мова про Панораму
Тут ми знову розійшлися, половина групи пішла стежкою, половина дорогою. Приємним бонусом став гранатовий сад, з отакенними гранатами. Ми їх і їли, і пакували в рюкзаки, і швиденько тікали, щоб нас не застали за цією справою.
Перейшовши велику автостраду, від таких вже і відвикли, ми опинилися в містечку Улупінар.
Воно славиться форельними господарствами і ресторанчиками на воді.
Спочатку ми не планували їсти рибу, а тому скупилися в місцевому магазині сосисками та сиром, щоб було, що посмажити на вогнях Химер і рушили далі. А потім мені раптом так запахло смаженою рибою, що я не втрималася і потягла всіх до ресторану. Зайшли в той що був поряд на шляху і не прогадали. Форель та закуски були дуже смачними, ми ледве із-за столу виповзли після такого ситного обіду.
І не диво, що потім вгору йти зовсім не хотілося)
На ночівлю вирішили стати біля верхніх вогнів Химер на перемичці. Місце дуже класне, звідти видно і Тахтали, і море, і вогні поряд)
Ввечері заварили чаю та посмажили сосиски на вогнях Химер, полюбувалися вечірнім Чиралі. Аж не віриться, що ми майже у цілі, і що завтра вже будемо купатися в морі)
Тахтали звідси така велична, і як ми на неї піднялися)
Вночі якась істота стрибала по внутрішньому тенту намету, тож мені не дуже добре спалося)