Вже чимало років до нас на дачі приходили в гості сусідськи коти. Ти до них так звик, що я їх жартома називала наші/чужі уюбленці. Я обов'язково привозила з міста їм щось смачненьке, а вони вже чули звук машини і галом бігли зустрічати.
З котами жилося веселіше і спокійніше, вийдеш ввечері, жива істота спокійно сидить, значить все ок)
А цього літа вони обидва загинули від людської руки. Було дуже сумно(((((
Тепер не потрібно було збирати смаколики, адже не було кого пригощати.
А тут на вихідних раптом бачу якась животинка боязко шмигнула під двері. Це Барон №2, новий сусідський кіт.
Спочатку він боявся і не хотів підходити, але шматок ковбаси робить дива і вже ми ліпші друзі.
Можна зі мною і побавитися, і покусати, і повимагати чогось смачного. Наступного дня мій новий друг знову завітав у гості.
І з цим невгамовним кошаком стало цікавіше і веселіше.
Жива істота, яку можна підкупити ковбасою, це класно)