В Україні не так давно почали відзначати Різдво та пекти імбирне печиво. Особисто мені святкування Різдва 25 грудня дуже подобається. Адже ідея новорічних свят саме в атмосфері, настрої, прикрашанні ялинки, купівлі та пакуванні подарунків, а не в купі наїдків, келиху шампанського і пошуку компанії, з якою зустріти, аби не сам і не вдома.
Тому я люблю саме оці останні тижні грудня, святкові та радісні.
Але я взагалі то про печиво)
Імбирне печиво печу вже декілька років поспіль. Цього ж захотілося поекспериментувати і спробувати щось новеньке) Почалося все з будиночку.
Відшукати форму та замісити тісто - це найлегша частина. А от далі почалося саме цікаве. Минулого року у мене зовсім не вийшла глазур, точніше, вона то вийшла, але вже наступного дня підступно відвалювалася з печеньок. Тож пропорції та процес збивання тримали в напрузі.
Процес склеювання будиночку був ще той, спочатку я не вірила, що він взагалі з'єднається. В хід пішли рюмочки в якості опори. І коли я вже видихнула з полегшенням, то виявилося, що дах замалий, довелося терміново пересувати стіни)
В результаті вийшло отак) на подвір'ї в мене оселилися ялинки, пес з ведмедем та чоловічок)
Тобто як для першого будиночку, то вийшло нічогенько і головне тримається))))
Ще одним експериментом стало Лінцерське печиво, рецепт випадково випав із записника.
Вийшло гарно і досить смачно, але рецепт точно треба дороблювати, бо щось з ним не так.
І звісно ж традиційний імбирний пряник)