Книжковий Арсенал 2018 - перші враження
Позавчора стартував черговий Книжковий Арсенал, мені вдалося вибратися тільки вчора, може воно і на краще. Бо в день відкриття, як я зрозуміла з почутого, захід відвідали президент, мер та можливо ще хтось, а тому як результат детальний огляд кожного відвідувача та металошукачі. Вчора ж до Арсеналу навідалася Юля, але стоїть рангом нижче, а тому задовольнялася лише своєю охороною.
Цього року організатори скоротили часи вільного входу на дві години. До того ж, прийшовши на виставку, я не змогла відшукати жодної паперової програми, дівчата з інфоцентру порадили користуватися мобільним… Що і довелося робити, бо ані програми, ані якогось плану залів ніде не було, в минулі роки обов’язково на стіні було нанесено величезну схему.
Програмки потім таки з’явилися, але в невеликій кількості.
Отож вдалося побувати на обговоренні романів Дена Брауна, за участю видавця Івана Лопатченко, перекладачки Ганни Яновської та Андрія Кокотюхи, приуроченому до старту продажу україномовного перекладу роману «Джерело». Каюсь читала поцуплений в мережі російськомовний варіант, на сто відсотків впевнена, що українською це буде ще цікавіше)))
До презентації КСД виготовило найбільший торт-книгу, який занесли до Книги Рекордів України. 48-ми кілограмовий торт піднімали на другий поверх, щоб зафіксувати рекорд, а потім знову спускали до стенду видавництва, уявляю яка це була нелегка задача.
Тож гості Арсеналу змогли поласувати шматочком «Джерела» Дена Брауна, я теж звісно не втрималася від такої спокуси))))
Дитячі читання від Олександра Педана. А я тим часом запаслася симпатичними закладками від «Нашого Формату»
Встигла послухати декілька віршів Сергія Жадана та подивитися фільм «Какофонія Донбасу» Ігоря Мінаєва.
Послухала дискусію присвячену сучасному стріт-арту. Дуже сподобався виступ харківського художника-мураліста Андрія Пальваля, що у 2014 році намалював велетенськоо Тараса у Харкові, а буквально на днях завершив роботу над портретом Кузьми Скрябіна.
А от Євгенія Моляр, що є мистоцтвознавцем та членом при департаменті містобудування та архітектури КМДА убила наповал, коли заявила, що образ Шевченка є нав’язаний комуністами, а тому взагалі має підпадати під декомунізацію як і Ленін. Вона не могла зрозуміти, чому у 2014 році Андрій вирішив зобразити саме Шевченка. Але ж все просто, тоді Тарас був уособленням української культури,вільної України, історії та й нас українців загалом. Тоді на Майдані Кобзар був скрізь - його намалювали на Груші у балаклаві, кований Тарас стояв біля КМДА, а дерев’яний у березні з’явився на самій площі.
Все розумію, але ставити в один ряд Леніна і Шевченка це якесь кощунство. От тобі і арт-критики при владі.
Ще подивилася роботи каліграфів
Виставка Metropolis. Минулі утопії майбутнього.
Буда в шоці від проектів забудови Хрещатика після війни. До речі, деякі сучасні ідеї, аж надто схожі на ті старі. Може хтось надихається тією утопією)))
А ще зустріла купу знайомих))))
І на цьогорічному Арсеналі дуже багато дитячих книжок, що не може не радувати))))
Цього року організатори скоротили часи вільного входу на дві години. До того ж, прийшовши на виставку, я не змогла відшукати жодної паперової програми, дівчата з інфоцентру порадили користуватися мобільним… Що і довелося робити, бо ані програми, ані якогось плану залів ніде не було, в минулі роки обов’язково на стіні було нанесено величезну схему.
Програмки потім таки з’явилися, але в невеликій кількості.
Отож вдалося побувати на обговоренні романів Дена Брауна, за участю видавця Івана Лопатченко, перекладачки Ганни Яновської та Андрія Кокотюхи, приуроченому до старту продажу україномовного перекладу роману «Джерело». Каюсь читала поцуплений в мережі російськомовний варіант, на сто відсотків впевнена, що українською це буде ще цікавіше)))
До презентації КСД виготовило найбільший торт-книгу, який занесли до Книги Рекордів України. 48-ми кілограмовий торт піднімали на другий поверх, щоб зафіксувати рекорд, а потім знову спускали до стенду видавництва, уявляю яка це була нелегка задача.
Тож гості Арсеналу змогли поласувати шматочком «Джерела» Дена Брауна, я теж звісно не втрималася від такої спокуси))))
Дитячі читання від Олександра Педана. А я тим часом запаслася симпатичними закладками від «Нашого Формату»
Встигла послухати декілька віршів Сергія Жадана та подивитися фільм «Какофонія Донбасу» Ігоря Мінаєва.
Послухала дискусію присвячену сучасному стріт-арту. Дуже сподобався виступ харківського художника-мураліста Андрія Пальваля, що у 2014 році намалював велетенськоо Тараса у Харкові, а буквально на днях завершив роботу над портретом Кузьми Скрябіна.
А от Євгенія Моляр, що є мистоцтвознавцем та членом при департаменті містобудування та архітектури КМДА убила наповал, коли заявила, що образ Шевченка є нав’язаний комуністами, а тому взагалі має підпадати під декомунізацію як і Ленін. Вона не могла зрозуміти, чому у 2014 році Андрій вирішив зобразити саме Шевченка. Але ж все просто, тоді Тарас був уособленням української культури,вільної України, історії та й нас українців загалом. Тоді на Майдані Кобзар був скрізь - його намалювали на Груші у балаклаві, кований Тарас стояв біля КМДА, а дерев’яний у березні з’явився на самій площі.
Все розумію, але ставити в один ряд Леніна і Шевченка це якесь кощунство. От тобі і арт-критики при владі.
Ще подивилася роботи каліграфів
Виставка Metropolis. Минулі утопії майбутнього.
Буда в шоці від проектів забудови Хрещатика після війни. До речі, деякі сучасні ідеї, аж надто схожі на ті старі. Може хтось надихається тією утопією)))
А ще зустріла купу знайомих))))
І на цьогорічному Арсеналі дуже багато дитячих книжок, що не може не радувати))))