19 грудня - день Святого Миколая
Коротка історія
Не багато знаємо про життя святого Миколая. І навіть те, що знаємо, повите різними легендами. Знаємо, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325) у Нікеї. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерти Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.
Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.
На Заході папа Миколай (858-867) - перший папа з цим іменем - близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.
На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: "У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину - святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить" (Т. 4, с. 1533).
Тропар та кондак
Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідности, учителем повздержности явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю - багате, отче, священно-начальнику Миколаю. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Слава: Кондак, глас 3: В Мирах, святий, священнослужителем показався ти, бо, Христове євангеліє, преподобний, сповнивши, положив ти душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерти. Ради цього освятив ти себе як великий таїнник божої благодаті.
І нині: Богородичний, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.
Послання святого апостола Павла до Євреїв 13, 17-21
Браття, слухайте ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають здати звіт; щоб вони це робили з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некорисно. Моліться за нас, бо нам здається, що маємо добру совість, бажаючи в усьому добре поводитися. Особливо ж прошу це робити, щоб я якнайскоріше повернувся до вас. А Бог миру, що підняв з мертвих Того, хто кров'ю завіту вічного став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса Христа, нехай зробить вас здатними виконувати Його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, Якому слава по віки вічні. Амінь.
Євангеліє від Луки 6, 17-23
В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила Його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухати Його і оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався торкнутися Його, бо сила виходила з Нього і всіх оздоровляла. Тоді Він, звівши на Своїх учнів очі, мовив: Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні плачучі, бо будете сміятися. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина Людського ради. Радійте того дня і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі.
Проповідь
Хто не сповниться особливим відчуттям трепету напередо¬дні свята св. Миколая! Такої родини, котра зберігає давні укра¬їнські традиції просто не існує, як не існує дому, до котрого не завітав би цей святий старець. Навіть не християни, або ті, що занедбали цю традицію - і ті нічого не вдіють, коли серед темної ночі у двері їх осель застукає св. Миколай.
А ми цього дня отримуємо чергову нагоду розважити над такими речами, як любов, милосердя, доброчинність. Навіть поглянувши нашвидкоруч, поверхово, ми зрозуміємо наскіль¬ки глибшими є ці речі, аніж просто дарувати один одному по¬дарунки.
Про доброчинність, милосердя, любов до ближнього сказано і говориться дуже багато. На це є і потреба часу, і жалюгідне, недостойне людини животіння, злидні, а нерідко взагалі крайня убогість. Дякувати Богові, про це не лише говориться, але й робиться, тому хочеться подякувати доброчинним організаціям і гуманітарним фондам, людям доброї волі за те, що вони вмі¬ють побачити потребуючого і змилосердитись над ними. В та¬ких випадках і за таких людей ми в сокрушенні звертаємось до Бога і просимо "щоб не збідніла рука дающого". Віримо, що не збідніє, бо написано: "Хто чинить бідному добро, той Господеві пози¬чає, і він тому відплатить за його добродійство" (Прип. 19, 17). В кого Господь боржник, до того не забариться з відплатою. Скіль¬ки б ми про цю позичку і відплату не говорили - все це лише на перший погляд так просто і ясно виглядає. Що ж скажемо про тих, хто дає з думкою: "Дам, щоб Господь покрив мою нече¬сність"? Або "Дам, щоби Бог покрив мої злі наміри"? Чи може¬мо назвати доброчинцем таку людину? Відповідніше буде назва¬ти його хабарником. Дає хабаря Богові за те, що ошукав когось, і так далі. Доброчинність, милосердя не одноразова дія, не звич¬ка чи узалежненість, як фізіологічна потреба донора здавати кров - це чеснота, стан душі, це діяльність чистого серця, яке в кожному зустрічному вміє побачити Христа. Лише глибоковіруючу людину можемо назвати милостивим доброчинцем, таким, яким був і буде св. Миколай Чудотворець. "Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви" (Ів. 15, 5).
Написано: "Краще давати, аніж брати". Переважно люди вмі¬ють дотримуватись цієї євангельської поради. Дають тому, хто просить, хто гріш, хто хліб, хто одяг, словом, що сам може.
А мені пригадується давня, декількарічна історія із життя однієї такої начебто убогої сім'ї. Репортер брав інтерв'ю в дів¬чинки на вигляд років 11-12, одразу видно недоглянутої, го¬лодної, блідої, волаючої допомоги. Камера показала її на весь екран, а те, що вона говорила, змінило моє уявлення про доб¬рочинність. Ось якими були її слова: "У нас в сім'ї троє дітей. Живемо недалеко за Львовом. Колись я ходила до школи, але мама сказала, що мені це не потрібно, бо роботи мати не бу¬деш, а краще іди і проси милостиню. Моя мама добра, але трохи п'є разом з татом. А як нап'ються, то про нас забувають. І весь час виганяють нас просити. Може, коли б люди так не давали, вони не пили б, бо не мали за що. Нам було б спочатку трохи гірше, але в селі є город, якось би вижили, то ви люди не давайте". Інтерв'ю скінчилось, а що тепер з ними ніхто не знає. Що ж для них буде доброчинством - дати чи не дати? Звісно, можна в інший спосіб допомогти таким родинам. Але все ж?
Інша історія, правда не в Україні, розповідає про чоловіка, узалежненого від алкоголю. Працював в якійсь фірмі і давно б його звільнили, коли б не його товариш, старший за посадою, котрий завжди покривав його перед директором. І ось одного дня, прийшовши до праці, узалежнений як і все після прогулів звертається до друга про клопотання за нього. Його обуренню не було меж, коли товариш цього разу відмовив. Розгніваний і вражений зрадою друга, втративши роботу, дім, сім'ю, узалеж¬нений на останні гроші, які ще залишились, купує випивку і ступає... на дно глибоченної ями. Здається, там йому і прийде кінець. Але проходить час і ось охайний, поголений, випросту¬ваний входить він до кабінету свого друга і говорить: "Коли б не твоя відмова і, як мені здавалось, підла зрада, я ніколи б не вийшов зі стану постійного алкогольного сп'яніння і, мабуть, вмер би до того часу. Тож дякую тобі за своє навернення".
Євангельський блудний син так і не навернувся б до батька свого, коли б не крайня нужда і відсутність будь-кого, хто з "милосердя" давав би подачку.
Як же ж вчинити людині, котра не може спокійно пройти повз того, хто просить? Очевидно, потрібно поступити так, як говорить совість. Але, по-перше: ніколи не слід давати в поспі¬ху. Інколи людина більше втішиться добрим словом, увагою, аніж п'ятьма копійками. Якщо хто просить на хліб - наго¬дуйте його. І тоді сповниться наука Христова: "Я був голодний і ви мене нагодували". Коли хто просить на одяг, дайте йому свою одну сорочку. Так говорив Іван Христитель: "Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зро¬бить". Хто сумує чи зажурений, чи поможе йому навіть ваша гривня? Зажуреного слід потішити, сумного розвеселити. Тому, хто в сумніві - пораду подати. Коли хто біжить і так собі між іншим вкине на ходу "відкупне" за те, що не зробив - то ма¬буть годі пишатися своєю, начебто, доброчинністю. Слід пам'я¬тати, що хвилина розмови з просящим може виявити його справжні наміри. ...тоді якраз і може виявитись, що кращим буде все-таки не дати.
По-друге: коли хочеш допомогти, зроби навіть більше, аніж тебе просять.
"Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права..." (Мт. 6, 3). Коли хто просить пройти з ним милю - пройди з ним дві.
І, по-третє: ніколи не слід давати задля себе самого, або задля самої милостині. Так ми усунемо Христа, від того, чого Він є основою. Милосердя - плід чистого серця, завдяки якому ми вже побачили Бога в ближньому. Доки не побачимо - доти будемо лише хабарниками, але осягнувши і пізнавши, тіль¬ки тоді станемо правдивими доброчинцями.
Життя св. Миколая якраз і є прикладом щиро¬го і правдивого милосердя.
о. Орест Мокрик
"Сівач", грудень 2003 Ч. 12 (49) рік 5
Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".
http://old.ugcc.org.ua/ukr/library/calendar4/137 - текст
http://g-vik.narod.ru/2006/n34/svmykol.jpg - ікона
