19 січня - Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
Коротка історія
Свята Церква перед празником Господнього Богоявлення у богослуженнях звертається до своїх вірних: "Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство" (Світилен утрені з 3 січня). Це таїнство Господнього Богоявлення, це Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. У цьому таїнстві Ісус Христос об'являє себе як Месію і Спасителя. Про Його Боже післанництво свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі - моє уподобання" (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: "Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає" (Йо. 1, 29).
Празник Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважався збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву "Богоявлення" треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.
Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський (+ 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: "Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голубині, вказуючи на Христа". Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослуженнях святий Іпполит Римський (+ к. 235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (+ 270), а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та инші Отці Церкви мали гарні духовні науки.
Празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри - таїнство Пресвятої Тройці. При Христовім Хрещенні об'явилася Пресвята Тройця, яка посвідчила про Його божество. На третьому часі в навечір'я празника читаємо: "Тройця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об'явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець".
Про ікону
На цій іконі зображений Христос, частково або й повністю занурений у воду. Щоб це унагляднити, ріку Йордан деколи зображають нереалістично глибокою. Своєю присутністю Христос, творче Слово Боже, втілене в людську природу, освячує воду, яка в давнину вважалася стихійним, хаотичним елементом. Отже, вода не тільки перестає бути грізним елементом, а стає освяченою та освячуючою для світу. Тому й ми в хрищенні саме водою очищуємося від гріха й нечистоти та освячуємося силою Христа, таким чином беручи таїнственну участь у Його смерті й воскресінні (Кол. 2, 12). Христос обнажений, бо Він - другий Адам, який відкупив першого Адама і всіх його нащадків (1 Кор. 15, 45). Перший Адам закрив нам небо, а другий нам його відкриває.
Йоан Хреститель з похиленою головою приймає благословення Христа та виконує те, що йому велить Христос, щоб сповнити всяку правду й справедливість (Мт. З, 15). Його лик виражає здивування покорою Господа Ісуса. Одною рукою Йоан христить Ісуса, а другою - вказує на Нього як на Агнця Божого і разом з тим виявляє молитовну поставу.
На іконі зображено дерево із сокирою при корені, що є алюзією на проповідь Йоана: «Покайтеся, робіть добрі плоди, бо прийшов очікуваний Месія, і рішучий час настав» (Мт. 3, 7-12).
Бог Отець з небесного півкруга рукою благословить Сина: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт. 3, 17). Як на горі Синай Бог об'явив Закон, тут Отець вказує на нового Законодавця - Ісуса, який є уособленням нового Божого закону любові.
Як і в Різдві Христовому, ангели здивовані новим виявом Христової покори. Їх руки прикриті - вони готові служити Спасителеві.
Ця велична подія - найбільш явне й промовисте об'явлення Святої Трійці, отже це - Богоявлення. Після гріхопадіння херувим вартував при зачинених воротах раю. Таїнственне об'явлення над рікою Йордан показало нам, що небо знову відкрите.
Освятивши воду, Христос рівночасно освячує весь матеріальний світ. Він підносить й немов просвітлює все сотворіння Своєю участю в людській, матеріальній природі. (Пізніше, сповнюючи Свою місію, Він знову поборюватиме хаотичні хвилі й бурю на Галилейському озері (Мр. 4, 39).
У воді деколи зображено невелику алегоричну людську постать. Ця людина - символ Йордану, що було затримав свою течію, вжахнувшись і принишкнувши, коли через нього перевозили кивот Завіту (І.Н. З, 14-17). Дещо рідше у воді зображено дві подібні фіґури. Друга - це алегоричний символ Червого Моря.
Тропар та кондак
Тропар, глас 1: Коли в Йордані хрестився ти, Господи, Троїчне явилося поклоніння: бо Родителя голос свідчив тобі, возлюбленим Сином тебе називаючи; і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова. Явився ти, Христе Боже, і світ просвітив, слава тобі.
Слава, і нині: Кондак, глас 4: Явився єси днесь вселенній і світло твоє, Господи, знаменувалося на нас, що зі зрозумінням оспівуємо тебе: Прийшов єси і явився єси - Світло неприступне.
Послання святого апостола Павла до Тита 2, 11-14; 3, 4-7
Сину Тите, Божа благодать з'явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми зреклися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славної появи великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який віддав Себе Самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня, та щоб очистити собі народ, що був би Його власний, ревний до добрих діл. Та коли з'явилася доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, Він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але заради свого милосердя, купіллю відродження і відновлення Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спасителя, щоб ми, оправдані Його благодаттю, стали, згідно з надією, спадкоємцями життя вічного.
Євангеліє від Матея 3, 13-17
В той час Ісус прибув із Галилеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього, але Іван противився Йому, кажучи: Мені треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо годиться здійснити всяку правду. І він лишив Його. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось небо, і Він побачив Духа Божого, який сходив, як голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: Це Син Мій возлюблений, в Ньому Моє благовоління.
Проповідь
Бажаю розповісти вам про ріку Йордан, в котрій хрестив¬ся Ісус Христос. Для цього використаю матеріал святого Івана Золотоустого, котрий багато описав про це. Цей свя¬тий жив недалеко від цих місць, де хрестився Ісус. Також час його життя припадав триста років після народження Ісуса Христа, тому, на той час, розповіді про Христа були у пам'яті людей, котрі передавали знання одні одним про Ісуса, як про Бога і людину, що довершив багато добра для людей.
Святий Іван Золотоустий ставить питання і дає відповідь на нього, а саме: «Чому Ісус Христос хрестився у річці Йор¬дан?» Слухаймо, як він про це пояснював колись зібраному людові, а тепер ми можемо з цього користати. Ріка Йордан має два джерела, із котрих вона витікає, тобто, бере початок. Одне джерело в Панеаді, а друге близько неї; одне нази¬вається Йор, а друге - Дан, згодом, їхні течії зливаються в одну течію і утворюють одну ріку, що називається Йордан. Ця ріка, на відміну від інших, впадає в Мертве море. Йор¬дан, це - образ нашого смертного роду. Спочатку наш рід мав два коріння: Адама, утвореного із землі, і Єву, що походи¬ла із ребра Адамового. Адам мав джерело походження - зем¬лю, Єва - ребро. Ці люди, Адам і Єва, об'єднавшись у подруж¬ню пару, стали одним тілом, від них уже народжувалося потомство. Цей, наш образ, почався від землі і закінчився смертю; його прийняло Мертве море, глибоке, бездонне, мертва безодня. Що Мертве море для живих, то пекло для помираючих.
Відносно Йордану, що витікав з живих джерел і втікав у Мертве море, все чудо діяння Божого довершувалося тому, щоби жива вода не текла більше до смерті. Господь розділив три рази Йордан, щоби у ньому не було більше течії до Мерт¬вого моря, але щоби втікав до древніх живих коренів, (тут йдеться про духовний розділ, символ). Він був розділений при Ісусі Навині; розділений був при Іллі, коли той пла¬щем розділив його; повертаючись після відходу Іллі на небо, Йордан розділив, також, Єлисей. Коли розділив воду Ісус Навин, він не зупинив течії джерела, але повернув воду назад, як свідчить псалмопівець: «Що з тобою, море, що ти кинулось тікати, і з тобою, Йордане, що ти назад повернувся?» (Пс. 114,5). Спаситель, звільняючи наш народ від прямуван¬ня до смерті, вчинив, що він більше не тече, не прямує до смерті, але повертається до древніх живих коренів, не впадає у Мерт¬ве море...
Жоден із тих, хто розділював Йордан, не являвся без якогось символу. Ісус Навин розділив річку кивотом, тому що смертна природа сама по собі не може зупинити течію, тому входить Ісус Навин перший, з іменем Владики, несучи кивот, символ Владичного тіла. І показалося, що Йордан по¬шанував Ісуса Навина, тільки, як людину, але не постидався юдеїв, ані не повернувся Йордан перед Священиками. Щоби показати, що не народу він уступає, але кивот поважає: «І коли ноги священиків, що несуть кивот заповіту, Господа всієї землі, стануть у воді йорданській, води йорданські роз¬діляться» (Ісус Навин, 3,13), не священиків поважає Йордан, але кивот. «Перед обличчям Господнім, трясися земле» (Пс. 114, 7), обличчям Господнім був кивот. Йордан висох, не втративши своєї течії, але відступив до древніх коренів. Ісус Навин взяв із Йордану дванадцять каменів і поставив їх по ту сторону ріки: «Потім Ісус поставив дванадцять ка¬менів також, серед Йордану, на тому місці, де стояли ноги священиків» (Ісус Нав., 4,9). Це означає звільнення смертної природи, або витягання людства із глибини темряви і підне¬сення його на небо. Він витягає на світло каміння, що не ба¬чило сонячних променів, що не приймало світла; воно було витягнене із глибини на землю. Чому дванадцять? Тому що дванадцятьма апостолами Господь постановив звільнити люд¬ство від смертної природи. Винесені на берег каміння і зложені для того, щоби були явними для майбутніх поколінь; але чому замість них було положено інші у воду? Він взяв із глибини і знову дав глибині заклад спасіння. Покладені ка¬міння означали - заклад, забрані - постійність. Христос і бере, і дає. Він прийшов у світ: прийняв наше тіло, а нам дав свою силу. Він знову кладе у річці дванадцять каменів, заклад спа¬сіння і завдаток майбутнього. Так, це ім'я Ісус повинно в май¬бутньому зберегтися за Ним, коли Він намірився хреститися від Івана, то, взявши наперед, Він положив заклад приходу і поставив камені, що взяв звідти, тобто, вони означали патрі¬архів, котрих воскресив тоді; камені, що положив замість них - це апостоли, котрих дав за них (патріархів): «Замість твоїх батьків будуть твої діти» (Пс. 45,17). Так Ісус Навин перейшов Йордан і стався для нього Йордан початком володіння землею. Поки він не перейшов Йордану, не отри¬мав у спадок обітованої землі; поки Христос не вступив у Йордан, не починав проповіді про Царство. Йордан - початок володіння землею; Йордан - початок володіння царством Небесним. Так, перейшовши, Ісус розділив Йордан, показав¬ши перед ним кивот. Ілля розділив плащем, мертвою шкірою, з котрої був плащ, і живі води послухали мертвого плаща, розділив Йордан Ілля плащем і з ним перейшов, щоби підня¬тися на небо. А блаженний Єлисей повернувся із плащем Іллі, що залишив йому, після просьби: «Я хотів би тати подвійний дух твій» (2 Цар. 2,9), що просив, те й отримав - подвійну дію Святого Духа. Потім Ілля був забраний; плащ був піднятий вгору і впав до Єлисея, учня Іллі. Він взяв зак¬лад і пішов до ріки, намагався розділити Йордан, але вода не послухала його. Опинившись в скрутній ситуації, Єлисей го¬ворить: «Де Господь, Бог Іллі?» Чому не сказав: де Бог? Чи пророк не знав, що він на небі, і на землі, і всюди? Але так, як йому сказав Ілля: «Та коли бачитимеш, як я буду взятий від тебе, то воно тобі так буде» (10). (Тут перервано пояснення святого про ріку Йордан).
Такі роздуми і символічні пояснення про ріку Йордан та про її розділення пророками описує святий Іван Золотоустий (Том 10, «Про ріку Йордан»). Нам залишається просити, щоби води Йордану, в котрих хрестився Ісус Христос, стали спа¬сенними для нас через наше щире розкаяння за гріхи і бажання великого упокорення перед Господом. Амінь.
Владика Ігор Возьняк
"Сівач", cічень 2006 Ч. 1 (75) рік 8
Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Господнього Богоявлення.
За матеріалами: http://old.ugcc.org.ua/ukr/library/calendar4/109/