Церква святого архангела Михаїла в Калуші
Про Калуш, як я бачу, ще не писали. Тому, думаю варто і про це місто згадати. Воно досить цікаве і неоднорідне. І, взагалі, своїм роздумам на тему мого цього містечка треба буде поділитися пізніше (занадто в нього вже є протиріч в архітектурі), але поки що хочу ознайомити вас з моїм улюбленим місцем - храмом святого Архангела Михаїла.
Церква - символ Калуша ХХ століття, символ духовного та культурного життя, занепаду та відродження, символ любові до Бога та до рідної землі, який подали своїм прикладом будівничі храму. І просто - окраса міста.
З 1910 по 1913 рік велася будова нової церкви святого Архангела Михаїла у Калуші. Побудова нового храму визрівала сама по собі, адже парафія збільшувалася, і старенька церква (1771 року), хоч і вміщувала ще всіх парохіян, але, як влучно замітив тоді організатор будівництва церкви Тимофій Пітулей: «В яку церкву підуть наші внуки і правнуки?». Золоті слова, які переросли у справу!
Нову церкву з ініціативи пароха о. Володимира Петрушевича та Тимофія Пітулея, за проектом Василя Нагірного, будівничого Теодора Мельничука, за благословенням митрополита Кир Андрея Шептицького збудовано і в урочистій обстановці було освячено 21 листопада 1913 року деканом Калуським о. Дмитром Рожановським у присутності 5000 тисяч людей.
Храм збудований у традиційному Візантійському стилі з 3 навами, малим притвором. Автор цього храму - Василь Нагірний, відомий архітектор Західної України, початку ХХ століття, засновник кооперативного руху в Галичині, зодчий понад двохсот храмів Галични.
Образи на вівтарях намалював Михайло Хацевич (родом з Калущини, на той час жив і працював у Ярославі - тепер Польща) у 1913 році. Є дані, згідно яких деякі роботи на вівтарях храму належать Антіну Монастирському (співавтору іконостасу катедального собору Святого Воскресіння у Івано-Франківську). Калуський іконостас виготовлений пізніше - у 1927 році Іваном Ленілом з Болехова. А настінні розписи зробила група художників під керівництвом П. Ковжуна та М. Осінчука у 1936-1938 роках.
Протилежне традиційному розміщення бічних вівтарів пояснюється їх розмірами і неможливістю попадання у захристя в разі їх традиційного розміщення (вхід до захристя знаходиться за вівтарем Пречистої Діви Марії). А в самій захристії знаходиться вівтар ХVІІІ століття з калуської церкви Різдва Христового, яка діяла в місті у ХV - ХVІІІ століттях. Поруч - дзвіниця 1927 року.
Храмовий комплекс та комплекс калійного комбінату планувалося вести у список пам'яток архітектури національного значення, але як часто буває, гарні задуми не завжди реалізуються.
А зараз не безуспішно обробляють куполи церкви «під золото», що не додає їй автентичності.