Шедевр

[fr_am]

Клене мій безлистий, клене скрижанілий,
Чом ти похилився в заметілі білій?
Може, що угледів? Щось почув здаля ти?
За село неначе вийшов погуляти.
І, як сторож п'яний, вибрів на дорогу
Та й загруз в заметі, приморозив ногу.
Ой і сам хилюсь я нині не з утоми, -
З дружньої гулянки не дійду додому.
Там вербу помітив, там зустрів ялину,
Наспівав про літо їм під хуртовину.
Сам собі здавався я таким же кленом,
Тільки не безлистим, а, як рунь, зеленим.
І, сп'янівши зовсім, я під хуртовину
Обіймав берізку, як чужу дружину.

Via gosisa