(no subject)
Everybody lies, even ME
Ось так, любі друзі.
Вище сказане і є жорстокою правдою життя... Ніхто в цьому світі не ангел, а особливо ми самі по відношенню до нашої душі та почуттів... адже, якщо признатись самій собі, я зрозуміла наскільки часто я намагалась обвести своє, і так не зовсім ціле і зовсім недовірливе серце, навколо пальця. Але буду відвертою...........інших людей ще можна провести, незважаючи на наслідки у вигляді докорів сумління... а от себе..........ніколи не виходило... завжди робилось тільки гірше - ще більше переживань, ще більше самокартань і на сам кінець, ще більше Болю...Не гострого, що зникає за декілька секунд.... а монотонного, затяжного, тупого болю........що пронизує тебе від маківки до п*ят, який ти ледве тримаєш всередині, але все таки тримаєш... Бо в цьому, блін, жорстокому світі, ти НІКОМУ не потрібен зі своїм болем... своїми проблемами... Тут, любі мої, йде природний відбір, коли слабкі емоційні люди падають в низ, а залізні люди ( тільки ззовні, бо всередині: або пустка, або гарячі кровоточиві рани, або ж , хоча дуже рідко - щастя та кохання....) вибиваються наверх, туди де всім так "добре і хороше"... Все таки Щастя - це соціальне поняття. Ось така моя думка, любі мої...........................
Зі Енд, блін
Ось так, любі друзі.
Вище сказане і є жорстокою правдою життя... Ніхто в цьому світі не ангел, а особливо ми самі по відношенню до нашої душі та почуттів... адже, якщо признатись самій собі, я зрозуміла наскільки часто я намагалась обвести своє, і так не зовсім ціле і зовсім недовірливе серце, навколо пальця. Але буду відвертою...........інших людей ще можна провести, незважаючи на наслідки у вигляді докорів сумління... а от себе..........ніколи не виходило... завжди робилось тільки гірше - ще більше переживань, ще більше самокартань і на сам кінець, ще більше Болю...Не гострого, що зникає за декілька секунд.... а монотонного, затяжного, тупого болю........що пронизує тебе від маківки до п*ят, який ти ледве тримаєш всередині, але все таки тримаєш... Бо в цьому, блін, жорстокому світі, ти НІКОМУ не потрібен зі своїм болем... своїми проблемами... Тут, любі мої, йде природний відбір, коли слабкі емоційні люди падають в низ, а залізні люди ( тільки ззовні, бо всередині: або пустка, або гарячі кровоточиві рани, або ж , хоча дуже рідко - щастя та кохання....) вибиваються наверх, туди де всім так "добре і хороше"... Все таки Щастя - це соціальне поняття. Ось така моя думка, любі мої...........................
Зі Енд, блін