Коротка передісторія: Коли ми приїхали у Вірменію - нас сказали : " Якщо Ви не побачити Карабаху - Ви не побачите Вірменії". Коли ми приїхали в
Нагірний Карабах нам сказали : "Ви повинні обовязково побачити природні гарячі купальні, щоправда вони на закинутих територіях, вздовж ріки Тартар(!), куди тепер складно добратись, але воно того вартує. Як ми добирались і як спробували найкращу каву в житті читайте
тут. Після того, як ми рушили далі, нам почало вести: спершу я знайшов підкову на щастя, а пізніше Вовка зарослі коноплі. Посміялись і пішли далі. Пізніше трапились ще заржавілий радянський герб, залишки конячої голови, та заржавіла БМП. Також нам довелось пройти через 200метровий тунель в горах без всякого освітлення.
Врешті нас підібрав лівієць на бусику, що має в цих краях свій бізнес. Спілкувались з ним ламаною англійською та жестами. Він також їхав до термального джерела щоб позбавитись болей в спині чи щось таке.)
По дорозі добряче трясло, але все ж краще погано їхати ніж добре йти). Добрались нарешті і завмерли зачудовані:, уявіть собі - навколо дика природа, а в скелі вирубані ванни всередині яких бурлить гаряча вода. Відразу стало зрозуміло звідки пішло джакузі.)
Як виявилось в першій купальні вода дуже гаряча, в другій - помірна, і в третій теплувата. При бажанні внизу ще тече гірська річка і можна було влаштувати щось на зразок сауни.) Роздягнулися ми значить, залізли в басейн - сидимо балдіємо.
Раптово приїзжає білий лендкрузер, з якого вибігають дві дівчинки в купальниках і з криками "Хай бойс" застрибують до нас в басейн. Це був би джек-пот, але слідом за ними вилізли два фактурних джигіта з золотими ланцюгами на накачаних шиях. Як з'ясувалось пізніше, одна з дівчаток родом з цих місць, яка вчиться в Амстердамі і приїхала сюди на канікули разом з подружкою - бельгійкою. А джигіти її брати, що показують цікаві місця. Картина була взагалі нереальна: ми десь на спірних територіях, сидимо у ваннах з гарячою водою на свіжому повітрі і обговорюєм з дівчатами переваги соц.мереж).Потім ми всі дружно сіли повечеряти і здружились з джигітами також. Поїли -попили, вони почали збиратись і запрошувати нас в гості. Ми ввічливо відмовились, бо вирішили заночувати тут, зробивши велике прання (шарова тепла вода, фіглі), ще покупатись зранку і тоді рушити далі. Нам сказали що ми відчайдушні хлопаки, залишили контакти і поїхали. Ми поставили палатку, сховали залишки їжі в тамбурі лягли спати. Вовка вирубився зразу, а я якраз придрімав коли почулося виття. Спочатку воно було одиноке, а пізніше до нього долучились ще голоси.Я логічно прикинув, що в палатку вони навряд чи полізуть, але колик про всяк випадок в руку взяв - так і заснув з ним у руці. Зранку виявилось, що якась сволоч витягла з тамбуру залишки їжі і кавуна, залишивши нас без сніданку.Але навіть це не зіпсувало нам настрою для ранішнього купання.)
Click to view
ПС:Цей текст про спірну територію, яка в результаті збройного конфлікту відійшла одній з держав, не використовуйте його і посилання на цей текст якщо ви і ваші дії з розповсюдження інформації не нейтральні по відношенню до цього конфлікту!