Україна в складі сполучених штатів Великої Австрії.
Підступний австрійський генштаб як виявилось мав далекосяжні плани.
Спадкоємець австро-угорського престолу Франц Фердинанд планував радикально змінити карту Австро-Угорської імперії, створивши майже автономні штати, кожен з яких би представляв одну з 11 націй імперії. Разом вони мали б утворити велику конфедерацію - Сполучені Штати Великої Австрії.
Проект був розроблений групою вчених на чолі яких був юрист та політик, етнічний румун Аурел Попович (рум. Aurel Popovici).
На початку ХХ століття перед Австро-Угорською монархією почала все гостріше виявлятися найбільша проблема держави: із 11 різних етнічних груп тільки дві - німці та угорці (які разом становили лише 44% від загальної кількості населення) мали політичну владу в державі. Інші народності - українці, поляки, чехи, румуни, хорвати, словаки, серби, словенці та італійці взагалі не мали офіційних політичних прав у імперії. Тільки хорвати та серби мали обмежену автономію в рамках Королівства Хорватії та Славонії.
У 1867 році Австрійську імперію було поділено на два королівства - Цислейтанію, де домінували німці та Транслейтанію - де влада належала угорцям. До початку ХХ століття стало явним те, що такий державний організм, де дві нації домінують на дев'ятьма в принципі нежиттєздатний, що підтверджувалось численними терористичними актами, повстаннями, демонстраціями та заворушеннями.
Франц Фердинанд планував змінити все радикальним шляхом утворивши велику конфедерацію - Сполучені Штати Великої Австрії. Таким чином він хотів виправити дисбаланс політичного впливу в імперії. Цей проект отримав сильну опозицію з боку угорської частини імперії, так як за результатами планованих реформ Угорське королівство суттєво втрачало в територіальному та демографічному планах.
Лінгвістична карта Австро-Угорщини, поч. ХХ століття
Пропонована карта Сполучених Штатів Великої Австрії
Сама ідея реформування Австро-Угорщини у федеративну Дунайську монархію була висловлена угорським революціонером Лайошем Кошутом. Згідно з реформою мали стати автономними такі території:
Deutsch-Österreich - Німецька Австрія, німці
Deutsch-Böhmen - Німецька Богемія, німці
Deutsch-Mähren - Німецька Моравія, німці
Böhmen - Богемія, чехи
Slowakenland - Словаччина, словаки
West-Galizien - Західна Галичина, поляки
Ost-Galizien - Східна Галичина, українці
Ungarn - Угорщина, мадяри
Seklerland - Шеклерлянд, мадяри, мадяри-секеї
Siebenbürgen - Семигороддя, румуни
Trento - Трентіно, італійці
Triest - Трієст, італійці
Krain - Крайна, словенці
Kroatien - Хорватія, хорвати та серби
Woiwodina - Воєводина, серби
До того ж, у проекті реформи було передбачено створення автономних районів в німецьких анклавах на території ненімецьких штатів та польського анклаву у Львові.
Однак в 1914 році ерцгерцог був вбитий в Сараєво, що стало приводом до розв'язання Першої світової війни, в результаті якої Австро-Угорська імперія перестала існувати і її територію з було поділено між новоутвореними державами в складі яких опинились і українські земля.
Спадкоємець австро-угорського престолу Франц Фердинанд планував радикально змінити карту Австро-Угорської імперії, створивши майже автономні штати, кожен з яких би представляв одну з 11 націй імперії. Разом вони мали б утворити велику конфедерацію - Сполучені Штати Великої Австрії.
Проект був розроблений групою вчених на чолі яких був юрист та політик, етнічний румун Аурел Попович (рум. Aurel Popovici).
На початку ХХ століття перед Австро-Угорською монархією почала все гостріше виявлятися найбільша проблема держави: із 11 різних етнічних груп тільки дві - німці та угорці (які разом становили лише 44% від загальної кількості населення) мали політичну владу в державі. Інші народності - українці, поляки, чехи, румуни, хорвати, словаки, серби, словенці та італійці взагалі не мали офіційних політичних прав у імперії. Тільки хорвати та серби мали обмежену автономію в рамках Королівства Хорватії та Славонії.
У 1867 році Австрійську імперію було поділено на два королівства - Цислейтанію, де домінували німці та Транслейтанію - де влада належала угорцям. До початку ХХ століття стало явним те, що такий державний організм, де дві нації домінують на дев'ятьма в принципі нежиттєздатний, що підтверджувалось численними терористичними актами, повстаннями, демонстраціями та заворушеннями.
Франц Фердинанд планував змінити все радикальним шляхом утворивши велику конфедерацію - Сполучені Штати Великої Австрії. Таким чином він хотів виправити дисбаланс політичного впливу в імперії. Цей проект отримав сильну опозицію з боку угорської частини імперії, так як за результатами планованих реформ Угорське королівство суттєво втрачало в територіальному та демографічному планах.
Лінгвістична карта Австро-Угорщини, поч. ХХ століття
Пропонована карта Сполучених Штатів Великої Австрії
Сама ідея реформування Австро-Угорщини у федеративну Дунайську монархію була висловлена угорським революціонером Лайошем Кошутом. Згідно з реформою мали стати автономними такі території:
Deutsch-Österreich - Німецька Австрія, німці
Deutsch-Böhmen - Німецька Богемія, німці
Deutsch-Mähren - Німецька Моравія, німці
Böhmen - Богемія, чехи
Slowakenland - Словаччина, словаки
West-Galizien - Західна Галичина, поляки
Ost-Galizien - Східна Галичина, українці
Ungarn - Угорщина, мадяри
Seklerland - Шеклерлянд, мадяри, мадяри-секеї
Siebenbürgen - Семигороддя, румуни
Trento - Трентіно, італійці
Triest - Трієст, італійці
Krain - Крайна, словенці
Kroatien - Хорватія, хорвати та серби
Woiwodina - Воєводина, серби
До того ж, у проекті реформи було передбачено створення автономних районів в німецьких анклавах на території ненімецьких штатів та польського анклаву у Львові.
Однак в 1914 році ерцгерцог був вбитий в Сараєво, що стало приводом до розв'язання Першої світової війни, в результаті якої Австро-Угорська імперія перестала існувати і її територію з було поділено між новоутвореними державами в складі яких опинились і українські земля.