Казка про п'ятницю, 13-го.
Оскільки цього року п’ятниця,13-го співпало з Дитячим форумом, розповім вам одну химерну казку про Львів.
Місто Лева завжди було містом відкритим для світу. Тут мирно вживались українці й поляки, вірмени та жиди, греки, німці, венеціанці та десятки інших національностей. Разом жили, трудились і коли виникала потреба боролись спільно проти ворога. Так само разом, без вагань, ставали в обороні державності цілої країни, коли загрожувала тиранія або приходила біда на далекі східні кордони. Багато воювало, інші допомагали їм, як могли.
Тим часом, місто росло, місто розвивалось і кожного дня приймало тисячі гостей, які були в захопленні від його архітектури та історії. Однак доброзичливими з цих гостей були далеко не всі. Деякі з них зловісно та пильно видивлялись головні будівлі, охорону та доступ до них. І були немало здивовані вільним доступом людей до міської ратуші.
- Це місто можна легко захопити - міркували вони - Ми привеземо сюди зброю, своїх найкращих воїнів, одягнутих як звичайні подорожні, захопимо місто і оголосимо його нашою народною республікою, як це було в інших містах.
Як подумали, так і зробили, крадькома перевезли кільканадцять возів зброї та вишколених бійців, здатних вбивати усіх без вагань та розмістили все це в надійних місцях.
Їм здавалось, що місто Лева приречене. Дату захоплення призначили на п’ятницю, 13-те, пильно відслідковуючи все, що відбувалось у місті.
Однак, насправді спостерігали не тільки вони. Тисячі кам’яних лев’ячих очей з першого дня, з першої розмови пильнували за ними. Пильнували, але не могли нічого зробити, бо вони ж з каменю.
І от в п’ятницю, 13-го , коли більшість львів’ян, уже спочивали і бачили кольорові сни, на вулиці нічного міста вийшли здоровенні, озброєні до зубів найманці, щоб захопити місто.
Сигналом для атаки мав стати останній, дванадцятий бій годинника на ратуші. Годинник справді пробив усі 12 раз, але атака не відбулась, нападати уже не було кому.
Звідкіля було знати найманцям зі сходу, що якраз в п’ятницю, 13-го міські леви оживають і готові боронити своє місто, як це робили десятки та сотні поколінь львів’ян до цього.)
Тому, дорогі діти, в п’ятницю, 13-го, можете спати спокійно, леви пильнують ваш спокій).
Місто Лева завжди було містом відкритим для світу. Тут мирно вживались українці й поляки, вірмени та жиди, греки, німці, венеціанці та десятки інших національностей. Разом жили, трудились і коли виникала потреба боролись спільно проти ворога. Так само разом, без вагань, ставали в обороні державності цілої країни, коли загрожувала тиранія або приходила біда на далекі східні кордони. Багато воювало, інші допомагали їм, як могли.
Тим часом, місто росло, місто розвивалось і кожного дня приймало тисячі гостей, які були в захопленні від його архітектури та історії. Однак доброзичливими з цих гостей були далеко не всі. Деякі з них зловісно та пильно видивлялись головні будівлі, охорону та доступ до них. І були немало здивовані вільним доступом людей до міської ратуші.
- Це місто можна легко захопити - міркували вони - Ми привеземо сюди зброю, своїх найкращих воїнів, одягнутих як звичайні подорожні, захопимо місто і оголосимо його нашою народною республікою, як це було в інших містах.
Як подумали, так і зробили, крадькома перевезли кільканадцять возів зброї та вишколених бійців, здатних вбивати усіх без вагань та розмістили все це в надійних місцях.
Їм здавалось, що місто Лева приречене. Дату захоплення призначили на п’ятницю, 13-те, пильно відслідковуючи все, що відбувалось у місті.
Однак, насправді спостерігали не тільки вони. Тисячі кам’яних лев’ячих очей з першого дня, з першої розмови пильнували за ними. Пильнували, але не могли нічого зробити, бо вони ж з каменю.
І от в п’ятницю, 13-го , коли більшість львів’ян, уже спочивали і бачили кольорові сни, на вулиці нічного міста вийшли здоровенні, озброєні до зубів найманці, щоб захопити місто.
Сигналом для атаки мав стати останній, дванадцятий бій годинника на ратуші. Годинник справді пробив усі 12 раз, але атака не відбулась, нападати уже не було кому.
Звідкіля було знати найманцям зі сходу, що якраз в п’ятницю, 13-го міські леви оживають і готові боронити своє місто, як це робили десятки та сотні поколінь львів’ян до цього.)
Тому, дорогі діти, в п’ятницю, 13-го, можете спати спокійно, леви пильнують ваш спокій).