Тур вихідного дня: Келечин - Міжгір'я - Синевир - Колочава! Частина 1.
Стартували ми рано - виїзд був 7.00 відповідно ставати довелось в 6-тій. Прийшов я десь в 6.55, а на точці збору мене уже чекали anderver та line_o, згодом доєднався ще "мікроблогер" та чемпіон України з петанку @wedmid. Їхали на бамбетлі комфортним "Неопланом", думали подрімати, але наш гід Оля зробила пару веселих конкурсів і спати не прийшлось).
Першою запланованою зупинкою став Келечин, де спраглі туристи змогли відвідати цілющої карпатської води, багатої залізом (не більше кружечки на ніс, а то може бути заворіт кишок). А вода дійсна смачна).
Наступним пунктом у нас було Міжгір'я та підйом на канатно-крісельній дорозі. Чесно кажучи, не особливо вразило. На канатках я уже встиг покататись. Краєвид на горі красивий, однак більше нічого там нема, явно бракує якоїсь додаткової атракції.
Але познімати дорогою звісно було що!
Обід у нас був в ресторані “Трембіта” у м. Міжгір’я. Меню: суп з білими грибами, хліб, салат із свіжої капусти, картопляне пюре і відбивна зі свинини, чай карпатський трав’яний. Вартість: 60 грн. В даному закладі потішила деревяна скульптура медведя з українським прапором та власне трембіта. Зупка була непогана, однак решта страв не вирізнялись ні розміром, ні оригінальністю, як і музика в даному закладі. Тому ми вирішили що логічніше було б надати можливість бажаючим на обід поїхати в місцеву пивоварню.)
Місцеве пиво смачне, 0,5 - 12 грн. Зал великий. Рекомендую). Але оскільки ми поспішали на Синевир то випили по 0,3 і поїхали далі. До Синевиру нам довелось йти пішки хвилин 20-25. Дорога ще була зі снігом та льодом. Якщо відійти в бік можна було запросто провалитись ледь не по коліна. На самому озері теж де-не-де лід і чистесенька вода.
Власне на Синевирі хотілось би побути більше часу. Там можна просто стояти, спостерігати як тече вода і релаксувати. Але нам було потрібно їхати далі, нас чекала Колочава...Подяка Час на мандри за хорошу подорож!
АПД: Сніг і льод)
Зима ще далеко не всюди відступила)
Першою запланованою зупинкою став Келечин, де спраглі туристи змогли відвідати цілющої карпатської води, багатої залізом (не більше кружечки на ніс, а то може бути заворіт кишок). А вода дійсна смачна).
Наступним пунктом у нас було Міжгір'я та підйом на канатно-крісельній дорозі. Чесно кажучи, не особливо вразило. На канатках я уже встиг покататись. Краєвид на горі красивий, однак більше нічого там нема, явно бракує якоїсь додаткової атракції.
Але познімати дорогою звісно було що!
Обід у нас був в ресторані “Трембіта” у м. Міжгір’я. Меню: суп з білими грибами, хліб, салат із свіжої капусти, картопляне пюре і відбивна зі свинини, чай карпатський трав’яний. Вартість: 60 грн. В даному закладі потішила деревяна скульптура медведя з українським прапором та власне трембіта. Зупка була непогана, однак решта страв не вирізнялись ні розміром, ні оригінальністю, як і музика в даному закладі. Тому ми вирішили що логічніше було б надати можливість бажаючим на обід поїхати в місцеву пивоварню.)
Місцеве пиво смачне, 0,5 - 12 грн. Зал великий. Рекомендую). Але оскільки ми поспішали на Синевир то випили по 0,3 і поїхали далі. До Синевиру нам довелось йти пішки хвилин 20-25. Дорога ще була зі снігом та льодом. Якщо відійти в бік можна було запросто провалитись ледь не по коліна. На самому озері теж де-не-де лід і чистесенька вода.
Власне на Синевирі хотілось би побути більше часу. Там можна просто стояти, спостерігати як тече вода і релаксувати. Але нам було потрібно їхати далі, нас чекала Колочава...Подяка Час на мандри за хорошу подорож!
АПД: Сніг і льод)
Зима ще далеко не всюди відступила)