Коли риби усміхаються.
Він сидів мерзлякувато кутаючись в плед і розмірковуючи якого біса пам'ятник усмішці зробили у вигляді риби. Нема істоти сумнішої за рибу, вона живе у вічному дощі й поняття не має що таке сміх, а усміхаються хіба акули після ситного сніданку.
А тут ще й клятий львівський дощ промочив його наскрізь з самого ранку. Підійшла офіціантка з горнятком та паруючою джезвою, клацнула запальничкою і синюваті язички полумя стрімко майнули догори. За мить кава поглинула їх у себе, ввібравши запашний аромат палаючого коньяку. Він з насолодою вдихнув цей давно знайомий запах, зробив маленький ковток і схвально прицмокнув язиком. Розгорнув газету-меню, пробіг очима перші рядки статі «Як вижити ві Львові» і усміхнувся. Коротко баламкнув телефон, смс, від неї, цілує.
Зрештою я ж теж риба, з усмішкою подумав він, а «либа» як сказала б вона ідеально б пасувала цьому симпатичному та єдиному у світі пам'ятнику посмішці.
Оригінал на хуторі
А тут ще й клятий львівський дощ промочив його наскрізь з самого ранку. Підійшла офіціантка з горнятком та паруючою джезвою, клацнула запальничкою і синюваті язички полумя стрімко майнули догори. За мить кава поглинула їх у себе, ввібравши запашний аромат палаючого коньяку. Він з насолодою вдихнув цей давно знайомий запах, зробив маленький ковток і схвально прицмокнув язиком. Розгорнув газету-меню, пробіг очима перші рядки статі «Як вижити ві Львові» і усміхнувся. Коротко баламкнув телефон, смс, від неї, цілує.
Зрештою я ж теж риба, з усмішкою подумав він, а «либа» як сказала б вона ідеально б пасувала цьому симпатичному та єдиному у світі пам'ятнику посмішці.
Оригінал на хуторі