Поточне.Про майдан.
Зараз я вже вдома. Після безсонної ночі в холодному автобусі нарешті прийняв гарячу ванну та збрив тижневу щетину.
Ці дні були насичені подіями та враженнями.
Я бачив, як тисячі людей в єдиному пориві, за лічені години, створюють 4 метрові барикади з снігу, що так вчасно випав.
Як масово сходяться та прибувають люди на майдан, почувши про його можливий жорстокий розгін.
Як люди з 2-3 освітами, професори та музиканти стають пліч-о-пліч з столярами, будівельниками та селянами, одягаючи будівельні каски та беручи дерев'яні кийки.
Як, прекрасно розуміючи, що це спорядження слабо допоможе, колона добровольців вирушає, готова прийняти удар тренованих роками та прекрасно екіпірованих спецпризначенців.
Як обнімають, як востаннє, перед боєм, знаючи, що уже є загиблі та що беркуту видали бойові патрони.
Як кажуть слова підтримки та перехрещують колону киянки, що трапляються їй на шляху.
Як палають спецавтомобілі, як втікає розгублений беркут, як медсестрички виносять ранених, а журналісти знімають репортаж, ризикуючи отримати кулю.
Як стоять на варті при двадцятиградусному морозі.
Як "хуліган" в масці дає інтерв'ю іноземним журналістам пристойною англійською.
Як главред глянцевого журналу приходить після роботи помити підлогу в профспілках, як простий волонтер.
Як хлопці, з уже забинтованими обличчями, повертаються в стрій.
Як кількість людей в наметі з двох десятків за два-три дні збільшується до сотні.
Як розвінчуються партійні вожді.
Як прості люди з усіх куточків України, спільно працюючи, обмінюючись думками та досвідом, помалу творять єдиний український народ, свідомий своїх прав та можливостей.
Ці дні були насичені подіями та враженнями.
Я бачив, як тисячі людей в єдиному пориві, за лічені години, створюють 4 метрові барикади з снігу, що так вчасно випав.
Як масово сходяться та прибувають люди на майдан, почувши про його можливий жорстокий розгін.
Як люди з 2-3 освітами, професори та музиканти стають пліч-о-пліч з столярами, будівельниками та селянами, одягаючи будівельні каски та беручи дерев'яні кийки.
Як, прекрасно розуміючи, що це спорядження слабо допоможе, колона добровольців вирушає, готова прийняти удар тренованих роками та прекрасно екіпірованих спецпризначенців.
Як обнімають, як востаннє, перед боєм, знаючи, що уже є загиблі та що беркуту видали бойові патрони.
Як кажуть слова підтримки та перехрещують колону киянки, що трапляються їй на шляху.
Як палають спецавтомобілі, як втікає розгублений беркут, як медсестрички виносять ранених, а журналісти знімають репортаж, ризикуючи отримати кулю.
Як стоять на варті при двадцятиградусному морозі.
Як "хуліган" в масці дає інтерв'ю іноземним журналістам пристойною англійською.
Як главред глянцевого журналу приходить після роботи помити підлогу в профспілках, як простий волонтер.
Як хлопці, з уже забинтованими обличчями, повертаються в стрій.
Як кількість людей в наметі з двох десятків за два-три дні збільшується до сотні.
Як розвінчуються партійні вожді.
Як прості люди з усіх куточків України, спільно працюючи, обмінюючись думками та досвідом, помалу творять єдиний український народ, свідомий своїх прав та можливостей.