May 27, 2010 17:27
перепост з якогото сайту
Судячи з того, що практично кожний з нас дає “на чай”, то, напевно, заправником можна непогано заробити. Загорівшись цим питанням ще взимку я - як представник ініціативної групи Autovisio, запропонував компаніям “Shell”, “Галнафтогаз” (мережа АЗС “ОККО”) і ” Лукойл-Україна” пройти стажування в них на заправках “пістолетником”.
Виявляється, кожен “пістолетник” має визначений маркетологами компанії набір фраз, за допомогою яких він може спілкуватися із клієнтом: “Доброго дня”, “Яке пальне вам заправити?”, “Спробуйте наше фірмове паливо” і т.д. Усього я нарахував понад десяток фраз, які потрібно випалювати в певному порядку. Плюс до всього фрази, що належать до так званих “активних продажів”.
Продовжуючи заправляти авто, що під’їжджали, перемкнувся на спостереження за клієнтами. Народ різний. Хтось на ходу кидає, який бензин і на скільки, бігцем відправляється до каси, так само бігцем, без прелюдій усукує чайові й віддаляється із заправки. Інші, любуючись собою, і своїм статусом, демонстративно розглядають “пістолетника”, називають марку палива й дефілюють до кас. Після - сідають в авто і їдуть. Ні до побачення тобі, ні “на чай”… А заправник однаково з посмішкою бажає клієнту “щасливої дороги”, “приїжджайте до нас ще”.
Найчастіше “на чай” залишають середній і нижче середнього клас (ну, якщо судити по крутості авто). Наприклад, дві гривні, максимальний розмір мого “чаю” за той день, мені дав водій убитого “Москвича”, який залився всього на 50 грн. Одного разу клієнт висипав мені в руку жменю дріб’язку з вибаченнями. Як з’ясувалося пізніше - білої. Нехай і дріб’язок, але приємно. Не скупилися на чай і жінки, хоча попадалися й ті, які їхали, сказавши лише спасибі. До речі, до кінця зміни починаєш ловити себе на думці, що усна дяка не гріє душу голодного “пістолетника”. Все-таки грошова - приємніше.